Контрольна робота на тему:

Вступ

6

1.1 Поняття міжособистісних відносин у працях вітчизняних та зарубіжних авторів

2.1 Організація та методи діагностичного дослідження взаємовідносин дошкільнят

Висновок

Список використаних джерел

додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Вступ

Актуальність дослідження. Однією з основних завдань освіти на етапі є завдання всебічного і гармонійного розвитку дитині.

Дошкільне виховання як перша ланка загальної системи освіти відіграє важливу роль у житті нашого суспільства, здійснюючи турботу про охорону та зміцнення здоров'я дітей, створюючи умови для їх всебічного розвитку в ранньому та до шкільному віці.

Старший дошкільний вік – найбільш сприятливий період для формування дитячих взаємин. У дітей виникає стійкий інтерес до спільної діяльності; підвищується активність та самостійність - важливі передумови організованої поведінки. Взаємини дошкільнят формуються у ігровій діяльності, як основного виду діяльності у дошкільному віці.

В даний час фахівці дошкільної педагогіки одностайно визнають, що гра як найважливіша специфічна діяльність дитини повинна виконувати широкі загальновиховні соціальні функції. Це найдоступніший для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво виявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, що розвивається потреба у спілкуванні та взаємодії.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво виявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, що розвивається потреба у спілкуванні (Л. С. Виготський).

Гра у житті дитини має велике значення. «Яка дитина в грі, така багато в чому вона буде в роботі, коли виросте», - говорив А. С. Макаренко. У грі здійснюється початкове виховання багатьох якостей, необхідних для розвиненої особистості.

А.П. Усова справедливо зазначала, що вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками у грі – перша школа суспільної поведінки. На основі взаємин формуються суспільні почуття, звички; розвивається вміння діяти спільно та цілеспрямовано; приходить розуміння спільності інтересів; формуються основи самооцінки та взаємооцінки. Високе значенняігровий діяльності у тому, що вона має найбільшими можливостями становлення дитячого суспільства.

Гра сприяє тісному спілкуванню дітей, встановленню контактів між ними, у грі дитина вчиться вступати у певні стосунки з однолітками.

Питанням гри присвячували свої праці такі провідні фахівці у галузі психології та педагогіки як Ельконін Д.В., Запорожець О.В., Усова О.П., Жуковська Р.І., Менджерицька Д.В. і багато інших.

Однак напрямки розвитку міжособистісних відносин та взаємодії дітей все ще відносяться до мало розробленої галузі дошкільної освіти. У тому числі нині трохи сучасних публікацій щодо вивчення ролі ігрової діяльності на поведінку дитини та її взаємини з іншими дітьми у дошкільному віці. Це визначає актуальність та новизну дослідження.

Об'єктом дослідження є міжособистісні стосунки дошкільнят.

Предметом дослідження – формування взаємовідносин старших дошкільнят у процесі сюжетно-рольової гри

Метою даної є вивчення ролі сюжетно-рольової гри та її впливу на розвиток міжособистісних відносин у старших дошкільнят.

Виходячи з цього завданнями даної роботи є:

провести теоретичний аналіз із проблеми дослідження;

провести діагностичні дослідження особливостей взаємин дітей старшого дошкільного віку;

запропонувати методику розвитку міжособистісних відносин дітей старшого дошкільного віку за допомогою сюжетно-рольової гри

Гіпотеза: ми припускаємо, міжособистісні стосунки дошкільнят визначаються їх особистісними особливостями та формуються у сюжетно-рольовій грі.

Методологічну основу дослідження становлять праці провідних педагогів та психологів. Питанням взаємин дошкільнят присвячували свої праці такі провідні фахівці в галузі психології та педагогіки як Ельконін Д.В., Запорожець О.В., Усова О.П., Жуковська Р.І., Менджеріцкая Д.В., Флеріна Є.А. і багато інших.

У ході роботи використовувалися такі методи:

аналіз психолого-педагогічної літератури з цієї проблеми;

спостереження за дошкільнятами;

експериментально-педагогічна робота;

математичні методи опрацювання результатів.

Методики дослідження:

методика «Вибір у дії» (Р.С. Немов);

методика соціометрія (Панфілової М.А.)

Дослідно-експериментальна база дослідження: діти підготовчої групи ДНЗ «Хмара» у кількості 20 осіб.

Практична значущість дослідження. Запропоновано методику розвитку взаємовідносин старших дошкільників у процесі сюжетно-рольових ігор, яка може бути використана в процесі роботи в дошкільних закладах з дітьми старшого дошкільного віку.

Новизна дослідження. В даний час у педагогічній літературі достатньо розробок про роль ігрової діяльності в житті дитини-дошкільника, однак ще не вистачає практичних досліджень у умовах розвитку міжособистісних відносин дошкільнят у грі, тому наше дослідження є одним із нових досліджень.

Глава 1. Теоретичні аспекти дослідження сюжетно-рольової гри як засобу розвитку міжособистісних відносин старших дошкільнят

.1 Поняття міжособистісних відносин у працях вітчизняних та зарубіжних авторів

Якщо виходити з того, що соціальна психологія, насамперед, аналізує закономірності людської поведінки та діяльності, що обумовлені фактом включення людей у ​​реальні соціальні групи, то перший емпіричний факт, з яким стикається ця наука, є факт спілкування та взаємодії людей.

Через міжособистісні стосунки та спілкування індивід опосередковано може включитися до системи суспільних відносин. Якщо у дитини таке включення відбувається через найближче оточення, то у дорослої межі значно розширюються. Він безпосередньо, а не тільки через міжособистісні стосунки та спілкування, включається до різноманітних суспільних відносин, стає їх носієм.

Людина потребує спілкування з собі подібними і, мабуть, отримує радість від такого спілкування. Більшість із нас активно шукає взаємодії з іншими людьми. У багатьох випадках наші контакти з іншими людьми короткочасні та незначні. Однак, якщо двоє або більше людей проводять досить багато часу в безпосередній близькості один до одного, вони поступово починають психологічно усвідомлювати та існувати один для одного. Час, потрібне для такого усвідомлення дуже залежить від ситуації та від характеру взаємозв'язку людей. Проте, результат такого усвідомлення практично завжди той самий. Усвідомлення того, що про них думають і чогось чекають від них інші, змушує людей певним чином змінювати свою поведінку, підтверджуючи цим існування соціальних взаємин. Коли такий процес відбувається, випадкове накопичення людей стає групою.

Якби стосунки будувалися за схемою "я хочу і так - буде", все було б просто. Тим часом у міжособистісних відносинах задіяні щонайменше дві людини, а найчастіше, явно чи приховано, набагато більше. Усвідомлюється це, проте, слабко, по крайнього заходу до того часу, доки з'являться труднощі. Ось тоді і починається пошук причин невдач, допущених помилок. Але це у повсякденному житті. А що говорить із цього приводу психологічна наука? Виявляється, не так уже й багато. Почасти (вкрай недостатньо) вивчено співвідношення психологічних (у тому числі міжособистісних) та суспільних відносин. Краще розроблено проблему симпатій-антипатій, які, втім, також не пояснюють. Для того, щоб рухатися далі, зрозуміти сам принцип виникнення симпатій-антипатій між людьми, треба, мабуть, підійти до питання про взаєморозуміння та взаємовплив у відносинах, розкрити особливості механізму співпереживання. Крім того, слід усвідомити, що міжособистісні відносини, у тому числі симпатії-антипатії, не беруться "з нічого", вони пов'язані не тільки з подібністю-відмінністю людей та їх думок, але й з функціональним призначенням тих груп, до яких входить кожна людина .

У повсякденному мові одні відносини прийнято називати приятельськими, інші – дружніми, а треті – просто відносинами знайомства. Їхні сутнісні риси багато в чому подібні. Тим не менш, незважаючи на всю умовність названих типів міжособистісних відносин, відмінності між ними стають очевидними в тому випадку, коли виникають труднощі - психологічні, моральні, громадянські. Мабуть, лише родинні стосунки (особливо близькі) не викликають запитань. Хоча і тут нюансів більш ніж достатньо.

Великий внесок у розвиток психології міжособистісних відносин у колективі зробив В.М. Бехтерєв. Він досліджував різні прояви індивідуальної та колективної психіки людей, широко спираючись на дані фізіології. У своїй роботі "колективна рефлексологія" він розкрив картину впливу "соціальної психіки" на поведінку людей та відносини між ними. Визначаючи предмет дослідження Бехтерєв В.М. пише: «Предметом колективної рефлексології є вивчення виникнення, розвитку та діяльності зборів і зборищ... що виявляють свою соборну співвідносну діяльність як ціле, завдяки взаємному спілкуванню один з одним індивідів, що входять в них». Бехтерєв В.М. досліджує широке коло проблем: колектив як збірна особистість, колективне об'єднання та взаємоіндукція як поєднуючі фактори, розвитку колективних рухів на кшталт сполучних рефлексів. Бехтерєв В.М. виходив із положення про «безумовну закономірність складних людських дій».

Велику увагу вітчизняні психологи приділяли вивченню структури колективу та вивченню двох типів взаємин у колективі: ділових відносин, особистих відносин. А.А. Русамінова дає визначення діловим відносинам: це відносини, що пов'язують людей як носіїв чи виконавців певних суспільних функцій та виділяє п'ять основних видів ділових відносин у колективі; відношення взаємної вимогливості, взаємної відповідальності, товариського співробітництва, взаємодопомоги та відносини змагання.

А.В. Петровським та його співробітниками запропоновано теорію діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин.

Шлях до розуміння системи міжособистісних взаємин, зазначає О.В. Петровський, через аналіз змістовності групи, « через групове взаємодія - до міжособистісних взаємовідносин, щоб, зрозумівши ці взаємовідносини, зробивши прогнозованими і загальногрупову діяльність, і міжособистісне взаємодія у будь-яких условиях» . Причому «кожний тип діяльності має свій діапазон опосередкованості міжособистісних відносин та її соціальної цінності і тим самим своєю колективотворчою силою».

В основу теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин покладено концепцію про пошарове розгляд групових процесів: поверхневий шар міжособистісних відносин передбачає наявність на опосередкованих або слабоопосередкованих колективними цінностями зв'язків між виконавцями; середній шар містять групові феномени, що свідчать про рівень опосередкованості міжособистісних відносин змістом спільної діяльності; Центральний шар характеризує ставлення членів групи до цілей і завдань групової діяльності, що виражають соціальний сенс останньої кожного її учасника.

Ця теоретична посилка дозволила, на думку А.В. Петровського, систематизувати наявність та виразність різних психологічних складових внутрішньогрупової активності у розвитку від дифузної групи до колективу. У цьому багаторівнева структура міжособистісних відносин будується в такий спосіб.

Перший, поверхневий шар утворює сукупність міжособистісних відносин безпосередньої залежності, що дозволяють бачити у колективі ознаки походження, зазначає О.В. Петровський, безумовно важливі розуміння і водночас несуттєві виділення його специфіки як власне колективу. До параметрів, що утворює цей лад, відносяться емоційна привабливість індивідів, що орієнтує соціометричні вибори; групова сумісність як узгодженість та злагодженість дій; згуртованість, що розуміється як висока контактність, незалежність (конформність) як єдина альтернатива навіюваності чи конформності та ін. для його цілеспрямованої діяльності, що не зачіпають його цінності. Однак навіть на цьому поверхневому шарі міжособистісних відносин позначається поєднує та спрямовує вплив колективу. Мотивація соціометричного вибору колективі відрізняється від мотиваційного вибору в дифузній групі. До нього насамперед входять такі якості, як принциповість, взаємодопомога, відповідальність. У колективі навіть при пред'явленні незначного матеріалу навіюваність виявляється не такою високою, як у дифузній групі. Глибинні шари групової активності, за словами А.В. Петровського, "прогрівають" зовнішній, поверхневий шар міжособистісних відносин і перетворять його.

Другий, глибинний шар утворює сукупність міжособистісних відносин опосередкованої залежності, що становлять власні характеристики колективу як групи, об'єднаної суспільно цінними та особистісно-значущими цілями та цінностями. До параметрів, що утворює цей шар, відноситься переважання феноменів колективістського самовизначення особистості, згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, емоційна ідентифікація членів колективу з колективом загалом, еталонність колективу у сприйнятті його учасників та ін.

Третій, центральний або ядерний шар утворює сукупність групових характеристик, що визначаються основною функцією колективу як своєрідних складових виробничого та суспільного життя. Це каркас специфічних показників даного колективу: мотиви та цілі його спільної діяльності, підготовленість колективу до виконання поставлених перед ним завдань, працездатність, стійкість колективу до всього, що може його зруйнувати, зв'язок його з іншими колективами, що утворюють загалом суспільство тощо. Усе це утворює ядро ​​міжособистісних взаємин у колективі.

Спільним явищем міжособистісних відносин є привабливість. До складових елементів взаємної привабливості – непривабливості відносяться: симпатії – антипатії та тяжіння – відштовхування. Якщо симпатія - антипатія є переживане задоволення-незадоволення від реального чи уявного контакту з іншим, то тяжіння-відштовхування є практична складова цих переживань.

Притягнення-відштовхування, як один із складових міжособистісної привабливості - непривабливості, і пов'язані з потребою людини бути разом, поруч із певним іншим людиною чи бути разом, поруч. Притягнення - відштовхування часто, але не завжди, пов'язане з симпатією, що переживається, - антипатією (емоційним компонентом міжособистісних відносин). Така суперечність виникає часто при односпрямованих відносинах популярності будь-якої особистості.

Міжособистісна привабливість - непривабливість може набувати стійкого характеру зв'язку між людьми, переходити у взаємну прихильність або ворожість один до одного. Так, швидкоплинні симпатії - антипатії включають мотиваційні компоненти особистості, що виявляється у станах тяжіння або відштовхування, що виникають. Прагнення бути разом реально чи подумки (в уявленнях) може бути стійкою потребою конкретних осіб. У цьому випадку, коли готовність суб'єктів до того чи іншого типу взаємодії стає стійкою, можна говорити про певний тип міжособистісних відносин: приятельських, любовних, подружніх, дружніх, товариських.

З огляду на взаємного характеру міжособистісних відносин у тому регулюванні беруть участь такі три мотиваційних моменту, як: " хочу " , " можу " і " треба " . Особистого бажання (я хочу) недостатньо для утворення відносин. Необхідне узгодження взаємних мотивів (бажань) та можливостей ("я можу" задовольнити потребу іншої особи). Нарешті, третій момент "треба" є найважливіша детермінанта освіти та розвитку чи розпаду відносин. "Треба-не треба" - не суб'єктивна сторона відносин, а об'єктивна, характеризує суспільну необхідність у кожному конкретному типі відносин.

Так, приятельські, любовні, дружні відносини можуть суперечити виробничими, економічними, моральними відносинами спільності, у якій виникають міжособистісні відносини. Ці суспільні відносини або стимулюють, або руйнують міжособистісні відносини конкретних людей. У свою чергу, приятельські, любовні, дружні стосунки можуть "роз'їдати" суспільні відносини, перекручуючи певним чином їхній сенс. У цьому випадку суспільство та його різноманітні спільності прагнуть привести у відповідність міжособистісні та суспільні відносини.

П. Слейтер вважає, що між діловими та дружніми відносинами існують значні відмінності. У зв'язку з цим він наводить думку про несумісність близьких міжособистісних відносин та ділової активності (виробничих відносин). Висловлена ​​думка правомірна, хоч і вимагає деякого уточнення. По-перше, не може бути повного знеособлення жодних суспільних відносин. У будь-яких взаємодіях завжди присутній момент привабливості-непривабливості. Питання лише в тому, де присутність цього моменту виправдано більше, а де - менше. На виробництві результат спільної діяльності, економічна ефективність - головний критерій оцінки користі чи шкоди міжособистісних відносин.

По-друге, необхідно визначити рівень близькості міжособистісних відносин, їх прийнятність для тих чи інших обставин. В умовах, за яких важливе дотримання виробничих, економічних, моральних, цивільних і т. д. норм відносин, близькі відносини можуть ускладнювати їхнє функціонування. Перетворення ж приятельських, любовних, подружніх, дружніх відносин на функціональні, утилітарні веде до їхнього руйнування або втрати задоволення від них. По-третє, важливо адекватно оцінювати можливість тих чи інших міжособистісних стосунків.

На міжособистісну привабливість впливають і уявлення про передбачуване співробітництво та суперництво (конкуренції). В даному випадку тільки можливе, а не реальне спілкування формує установку (готовність до певного типу когнітивного відношення іншого, ставлення до нього та поведінки з ним). Сама умова змагання передбачає велику диференціацію між конкуруючими людьми. Визначення реально існуючих індивідуальних відмінностей набуває у своїй принципово важливого сенсу. Без цього важко розраховувати на адекватну поведінку, діяльність, спілкування. Співробітництво ж, навпаки, змушує мимоволі шукати "крапки дотику", тобто. те, що може сприяти співпраці, консолідації, зближенню між членами групи.

Очікуване суперництво призводить до переоцінки відмінностей із передбачуваним партнером, збільшення соціальної дистанції із нею, тобто. викликає відштовхування. Передбачуване співробітництво призводить до зростання привабливості суб'єкта, з яким очікується взаємодія.

У структурі процесів, станів та властивостей особистості, що регулюють міжособистісні відносини, виділяється три компоненти: когнітивний, афективний та поведінковий. Їх одночасне або послідовне прояв дає можливість фіксувати взаєморозуміння, співпереживання та взаємовплив у міжособистісних відносинах.

Оцінка міжособистісних відносин також виявляється у тому, як вони кваліфікуються. Так, прийнято розрізняти відносини знайомства, товариства, дружби. Коли така кваліфікація обопільна, сторони непорозумінь не виникають. Але буває і так, що для одного партнера це стосунки лише знайомства, а для іншого – дружні. Ось тоді і виникає питання "чому?" У цілому нині міжособистісні відносини можна як взаємну готовність партнерів до певного типу почуттів, домагань, очікувань і поведінки .

Спілкування людини з людиною, спільна діяльність людей супроводжуються взаємним обміном думок, почуттів, вчинків, що, своєю чергою, призводить до згоди-незгоди у міжособистісних відносинах. Причому згоду для людей може бути початковим, тобто. до досвіду спілкування. Це свідчить про збіг думок, оцінок. Як правило, воно обумовлено індивідуальністю життєдіяльності кожної особи. Збіги як такого не буває, але воно приходить у процесі обміну думками, почуттями, вчинками.

Взаємодія як зміна думок та оцінок може бути ситуативною, коли цього вимагають обставини. В результаті змін думок і оцінок, що повторюються, може відбуватися формування стійких оцінок і думок. І тут доцільно говорити про перехід станів у якості, коли оцінки, думки, вчинки стають стійкими. Саме стійкість відбиває домінуючі інтереси, цінності, світогляд.

Взаєморозуміння чи взаємне нерозуміння - одне із істотних моментів виникнення, розвитку та розпаду міжособистісних відносин.

Міжособистісні відносини характеризуються не лише параметром адекватності, а й ідентифікацією.

Н. Н. Авдєєва визначає поняття ідентифікації "як встановлення в процесі відображення об'єктів зовнішнього світу (матеріальних або ідеальних) специфічного емоційного зв'язку між суб'єктом і відображуваним об'єктом, змістом якого є безпосереднє переживання суб'єктом того чи іншого ступеня своєї тотожності з об'єктом". Таким чином, ототожнення з іншими людьми проявляється не тільки на когнітивному рівні, а й супроводжується позитивним емоційним переживанням тотожності, цілісності, хоча найчастіше і неусвідомлюваними. Цілісність системи може виявлятися за всіма трьома компонентами: когнітивним, емоційним і поведінковим. Когнітивний момент характеризується "баченням" подібності, тотожності (часто неусвідомлено), емоційний - переживанням нерозривності в системі зв'язку "я та інший". Поведінковий момент ідентифікації виражається сприянням, за умов загрози чи простій доцільності співпрацею, кооперацією дій.

Таким чином, вся система позагрупових, внутрішньогрупових, позаособистісних, внутрішньоособистісних факторів бере участь у регулюванні міжособистісних відносин у процесі взаємопов'язаної групової діяльності. Крім того, взаємозв'язок соціально-психологічних явищ усередині кожного прошарку активності утворює багаторівневу структуру міжособистісних відносин у процесі групової діяльності на шляху до групової організації – колективу.

Психологічні властивості: співпереживання, симпатії та антипатії, взаємовплив, взаєморозуміння є механізмами регулювання міжособистісних відносин.

Міжособистісні стосунки складаються на основі почуттів, що народжуються у людей один до одного.

1.2 Вплив сюжетно-рольових ігор в розвитку взаємовідносин старших дошкільнят

Вироблена у вітчизняній психології концепція дитячого розвиткувключає розуміння розвитку як процесу присвоєння дітьми суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, М.І. Лісіна, Д.Б. Ельконін та ін). Цей досвід уречевлений у продуктах матеріальної та духовної культури людей, але витягти його дитина може лише за допомогою дорослих. За словами Л.С. Виготського, «дитина вся просочена успадкованими від соціального оточення засобами пристосування». Тому спілкування - найважливіший фактор всього психічного розвитку дітей, що опосередковує будову їх специфічно людських психічних процесів.

Небезпідставно вказується на роль спілкування у формуванні особистісних якостей дитини, у становленні форм її соціальної поведінки та взаємовідносин з оточуючими людьми, емоційний розвиток.

Виділяють три основні групи мотивів спілкування у дошкільнят: пізнавальні, ділові (спілкування при цьому виконує службову роль в організації будь-якої іншої діяльності дитини) і, нарешті, особистісні. Ця остання група мотивів становить особливий інтерес. Формування здібності дитини до емоційного контакту, від розвитку якої в кінцевому підсумку залежить задоволення потреби у спілкуванні, визначається, з одного боку, реальними можливостями контакту, з іншого - ступенем зацікавленості дорослого у спілкуванні з дитиною. Якщо діти постійно перебувають у контакті з дорослими, які нейтральні стосовно них чи налаштовані емоційно негативно, здатність до емоційного контакту може сформуватися неправильно або взагалі буде втрачено.

Потреба у спілкуванні тісно пов'язана з іншими потребами дитини, і насамперед із потребою у нових враженнях.

Особливого значення набуває задоволення потреб у спілкуванні в дитячому віці, коли йде процес формування та розвитку особистості. Незадоволеність потреби у емоційному контакті веде до появи таких способів його задоволення, які сприяють формуванню негативних рис характеру, перешкоджають встановленню нормальних взаємин дитини з навколишнім світом.

Особливу роль грає вибірковість потреби у спілкуванні. Задоволення комунікативних потреб стає особливо важливим, коли провідними мотивами спілкування дітей стає особистісні мотиви. На цьому етапі у процесі спілкування відбувається оцінка дитиною себе та інших людей, починається засвоєння морального досвіду. Змінюється і змістом потреби у спілкуванні.

Протягом дошкільного та молодшого шкільного віку спілкування з дорослими залишається одним із факторів розвитку особистості дитини, хоча до кінця цього етапу спілкування з однолітками починає відігравати все більш значну роль.

Процес власне особистісного розвитку під впливом взаємовідносин, складаються з оточуючими людьми, можна уявити так. У доступних для дитини (з урахуванням її віку) видах діяльності утворюються відповідні форми спілкування, в яких дитиною засвоюються правила та норми людських відносин, розвиваються потреби, формуються інтереси та мотиви, які, ставши спонукальною основою особистості, ведуть до подальшого розширення сфери спілкування та, отже, до появи нових можливостей у розвиток особистості. Вихід дитини на нову систему діяльності та спілкування, включення їх у орбіту міжособистісних контактів нових людей, звернення до нових джерел інформації фактично означають перехід до наступної, вищої щаблі розвитку.

Здавна психологи та педагоги називали дошкільний вік віком гри. І це невипадково. Майже всі, чим займаються малі діти, надані самим собі, вони називають грою. В даний час фахівці дошкільної педагогіки одностайно визнають, що гра як найважливіша специфічна діяльність дитини повинна виконувати широкі загальновиховні соціальні функції.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво виявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, що розвивається потреба у спілкуванні.

Визначний дослідник у галузі вітчизняної психології Л. С. Виготський наголошував на неповторній специфікі дошкільної гри. Вона полягає в тому, що свобода і самостійність граючих поєднується зі суворим, беззастережним підпорядкуванням правилам гри. Таке добровільне підпорядкування правилам відбувається у тому випадку, що вони не нав'язуються ззовні, а випливають із змісту гри, її завдань, що їх виконання становить головну її красу.

У сучасній педагогічній теорії гра сприймається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника. Провідне становище гри визначається кількістю часу, яке дитина їй присвячує, а тим, що вона задовольняє її основні потреби; у надрах гри зароджуються та розвиваються інші види діяльності; гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку.

У сюжетно-рольових іграх складаються сприятливі умови на формування взаємовідносин дітей. Дослідження, проведені О. П. Усовою та її учнями, виявили шість рівнів (етапів) становлення таких взаємовідносин протягом дошкільного дитинства:

Саме у грі найповніше активізується суспільне життя дітей. Гра дозволяє дітям вже у перші роки життя самостійно використовувати ті чи інші форми спілкування.

Почуття та емоції дітей виступають складовою базису міжособистісних відносин дошкільнят, і, як зауважив А.В. Запорожець, емоція є функціональним органом індивіда, ядром особистості.

У роботах Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва та інших. були позначені чотири етапи у розвитку емоцій дітей, зумовлені їх віком. У першому етапі в дітей віком з'являється здатність до " зараженню " емоційним станом іншого у безпосередньому взаємодії. З погляду О.М. Леонтьєва, почуття перетворюються на мотив поведінки, спонукання до дії, і поведінка дитини регулюється більше емоціями, ніж міркуваннями.

Для другого етапу розвитку емоцій характерно зароджується у дитини вміння підпорядковувати свої дії словесної інструкції дорослого. Дитина досить незалежна як від безпосереднього впливу ситуації, так і від емоційного стану близької людини, яка вже не "заражає" її.

На третьому етапі спостерігається зміна вмісту афектів, що виражається насамперед у виникненні особливих форм емпатії (А.В. Запорожець, Я.З. Неверович). Емоції починають передбачати хід виконання дій та виконують корекційну роль.

Четвертий етап характеризується "інтелектуалізацією афекту". Дитина може передбачати результати своєї діяльності та поведінки. Складні, двоїсті переживання визначають виникнення здатності діяти відповідно до вільно прийнятої внутрішньої позиції. Диференціація зовнішнього та внутрішнього означає появу світу почуттів.

У процесі ігрової діяльності симпатії дітей поглиблюються, поступово переростаючи у взаємну прихильність.

Дружні стосунки сприяють становленню здатності розуміти, оцінювати себе. При цьому самопізнання здійснюється не через виявлення своїх можливостей у практичній діяльності, що виникає значно раніше, а через розкриття стосунків до інших дітей. Це вищий рівень.

У грі природна потреба дитини спілкування з однолітками часто наштовхується на невміння контактувати, узгоджувати свої дії з діями товаришів. Відбувається внутрішня боротьба між прагненням, наприклад взяти кращу іграшку, отримати головну роль і бажанням об'єднатися; з товаришами у загальній грі. Щоб залишитись рівноправним членом ігрового колективу, потрібно вміти поступатися. Якщо діти охоче поступаються, відмовляються від особистих бажань заради загального інтересу, це свідчить про позитивний вплив дружби на особистість дитини, на її поведінку та вчинки.

Чим ініціативніші та самостійніші партнери, тим швидше виникає гра; чим більше виявляють вони творчості, тим багатший зміст гри та її оснащеність необхідними атрибутами; чим глибше знання та уявлення дітей, тим яскравіше відбиваються у грі події та відносини персонажів. Діти шестирічного віку диференційовано ставляться до своїх однолітків, усвідомлено підходять до вибору друзів.

Діти шестирічного віку у своїх іграх глибше відтворюють явища суспільного життя, їх залучають яскраві, героїчні події. Безстрашні радянські моряки і солдати, льотчики і космонавти, сміливі шофери і суворі міліціонери, капітани, готові вести свій корабель у сильні шторми, лікарі, що у будь-який час доби надають допомогу хворому, - всіх їх готові зображати хлопці, виявляючи при цьому винахідник. виразні засоби характеристики вибраного персонажа. Чим ініціативніші та самостійніші партнери, тим швидше виникає гра; чим більше виявляють вони творчості, тим багатший зміст гри та її оснащеність необхідними атрибутами; чим глибше знання та уявлення дітей, тим яскравіше відбиваються у грі події та відносини персонажів. Діти шестирічного віку диференційовано ставляться до своїх однолітків, усвідомлено підходять до вибору друзів.

У підготовчій до школи групі кількість окремих дитячих об'єднань, заснованих на взаємній симпатії, зазвичай, значно більше, ніж у інших вікових групах, і вони включають більше дітей.

Дошкільнята сьомого року життя вже починають розуміти дружбу як форму взаємин. І хоча їхнє уявлення про дружбу перебуває на рівні оцінки лише зовнішніх проявів (допомагати один одному, не сваритися тощо), без проникнення в сутність її, це якісно нове явище у розвитку дітей має велике значення.

Висока оцінка однолітків «уміння грати в колективі» свідчить про розуміння та засвоєння дітьми правил поведінки, про зростання вимог до дій та вчинків товаришів щодо спільної гри, про розвиток особистості кожної дитини. Якщо діти молодшого та середнього дошкільного віку обмежуються лише констатацією факту, що дружити краще з тим, хто «добре грає», то у підготовчій до школи групі починається диференціація цього поняття.

Позитивні якості дітей, виявлені у грі, є своєрідним стимулом для виникнення дружби, а потім і нових спільних творчих ігор. Найбільш високо цінується взаємодопомога, працьовитість, доброта, витримка, сміливість, вміння мирно вирішувати конфлікти.

В ігровому колективі, який тривалий час захоплений цікавою сюжетно-рольовою грою, встановлюються свої «закони»: «все ділити порівну, а не вистачає – зробити»; «якщо товариш не справляється із завданням, надай допомогу»; «у нашій групі – всі дружні»; "будь уважним до новачків" і т.д. Діти практично засвоюють норми колективного життя: поступатися товаришу, ділитися друг з одним матеріалами та іграшками, вчасно стримувати себе, виявляти чуйність. У хлопців з'являється прагнення самотужки, колективно впливати на поведінку своїх товаришів, які порушують дисципліну групи .

Дошкільне дитинство - це віковий період, коли починають формуватися високі соціальні мотиви та шляхетні почуття. Від того, як вони будуть виховані в перші роки життя дитини, багато в чому залежить його подальший розвиток.

У групі однолітків поступово складаються громадська думка, взаємна оцінка дітей, які суттєво впливають на розвиток дитині.

Особливо важливою є оцінка групи однолітків у старшому дошкільному віці. Дитина частіше намагається утриматися від вчинків, що викликають несхвалення ровесників, прагне заслужити їхнє позитивне ставлення.

Кожна дитина займає у групі певне становище, яке виявляється у тому, як до нього ставляться однолітки. Ступінь популярності, якою користується дитина, залежить багатьох причин: його знань, розумового розвитку, особливостей поведінки, вміння встановлювати контакти коїться з іншими людьми, зовнішності тощо.

Однолітки об'єднуються в мікрогрупи, більшою мірою враховуючи власне-особистісні відносини та симпатії, проте іноді в процесі ігрової діяльності в таку групу на ролі, які ніхто не хоче виконувати, потрапляє непопулярна дитина.

Замість дорослого регуляторами взаємин у старшому дошкільному віці стають однолітки. Вони самі розподіляють ролі, стежать виконання правил гри, наповнюють сюжет відповідним змістом тощо. У цьому віці стосунки з однолітками в деяких випадках стають для дитини більш важливими, ніж стосунки з дорослими. Дошкільник прагне утвердитися у своїх кращих якостяху колективі однолітків.

Дії та взаємовідносини, які діти розігрують відповідно до взятих він ролями, дозволяють їм ближче познайомитися з певними мотивами поведінки, вчинками, почуттями дорослих, але ще забезпечують їх засвоєння дітьми. Гра виховує дітей як своєю сюжетною стороною, тим, що у ній зображується. У процесі реальних взаємин, що розгортаються щодо гри - під час обговорення змісту, розподілі ролей, ігрового матеріалу тощо. - Діти вчаться насправді враховувати інтереси товариша, співчувати йому, поступатися, робити внесок у спільну справу. Як засвідчили дослідження З. М. Карпової і Л. Р. Лисюк, відносини щодо гри сприяють розвитку в дітей віком моральних мотивів поведінки, виникненню «внутрішньої етичної інстанції» .

Дошкільнята з дитячого садка звертаються до однолітка з різних приводів. При сильному емоційному збудженні під час перегляду діафільму вони завжди прямують саме до іншої дитини, а не до дорослої. Цікавість, захоплення, радість, образу, очікування діти що неспроможні переживати поодинці і обов'язково залучають у свої переживання однолітка.

Дитина відрізняється особливою щирістю та безпосередністю як у спілкуванні з іншими, так і у прояві власних почуттів. Якщо ці якості підтримувати, то діти виростуть добрими та правдивими, емоційно чуйними до інших людей. Своєю поведінкою вихователь показує приклади доброго, дбайливого ставлення до людей, він спонукає хлопців помічати стан однолітка (ображений, засмучений, сумує) і виявляти співчуття, готовність допомогти. Він приваблює дітей до ознак вираження емоцій у міміці, пантоміміці, діях, інтонаціях голосу.

Відповідно до розробок багатьох авторів, спілкування дошкільнят з однолітками протягом усього періоду вимальовується як дуже змістовна та глибока діяльність, задоволення потреби в якій суттєво важливе для душевного комфорту дітей (Р.А. Смирнова, А.А. Рояк та ін.). Отримані дані свідчать також про те, що з віком спілкування з однолітками набуває для дітей дедалі більшого значення.

Характер реальних взаємин, що складаються між дітьми у зв'язку з грою, значною мірою залежить від особливостей поведінки «вожаків», від того, якими шляхами вони вимагають виконання своїх вимог (улагоджуючи, домовляючись чи вдаючись до фізичних заходів).

Дослідження Я.Л. Коломінського показали, що вже у дошкільних колективах симпатії та антипатії дітей досить стійкі та пов'язані з певними особистісними якостями. Діти, яких воліли більшість однолітків, мають такі якості, як дружелюбність, вміння допомогти товаришу, акуратність, охайність, вміння організувати гру, внести в неї нові цікаві елементи, знання правил гри та вміння слідувати їм. Поряд з безумовно позитивними рисами вони мали також владність, зазнайство, прагнення і вміння командувати.

Так звані ізольовані - діти, які не користуються симпатіями ровесників, - відрізнялися грубістю, замкненістю, мовчазністю, ябедництвом, невмінням підкорятися правилам гри, упертістю, примхою, афективністю (емоційною нестійкістю), неохайністю. У старшому віці при обґрунтуванні зробленого вибору значно частіше відзначаються риси характеру, пов'язані зі здатністю до розуміння, співпереживання, духовного спілкування.

Стосовно однолітку і себе визначається стійка, позиція: висока недиференційована оцінка себе і критична - однолітка. Одноліток все ще партнер із ігор-спілкування, але головна його роль - бути співучасником сюжетно-рольової гри. Потреби у спілкуванні з однолітком і у провідній діяльності поєднуються, і перша усвідомлюється як потреба у грі. Для спілкування з однолітком стає важливою є позиція переваги над ним: вона визначає те, що кожен партнер у грі реалізує свої цілі; в результаті діти діють не разом, а поряд. Однак позиція переваги непослідовна і є сусідами з увагою до однолітка і зараження його діями, наслідуванням.

На відміну від молодших дітей у 5-6-річних виникає і нова позиція - визнання переваг ровесника, що іноді перевершують власні, і на основі цього з'являються почуття симпатії, дружби. Дітям стає доступне захоплення товаришем (Ти гарна дівчинка, Я з тобою дружу). Між дітьми починається обмін рівноцінними виразами симпатії, ніжності, що завершується поцілунками. Про нову позицію свідчать і повідомлення один одному секретів.

Число особистих контактів у дітей 6-7 років зростає. Дитина довіряє однолітку свої статки, бажання, наміри, смаки, секрети. Він оцінює вчинок ровесника, порівнює його з іншими дітьми, обговорює події, що відбулися, висловлює співпереживання.

Найінтимніші особистісні контакти ховаються від дорослого. Коли за умовами гри одна дитина висловлює ровеснику своє добре розташування, виявляється різноманітність його позицій стосовно партнерів. Іноді це розгорнуте визнання переваг (Ти хороша дівчинка. Ти красива дівчинка. У тебе довге волосся. Ти народу говориш «Здрастуйте» і «До побачення»). А часом формально заданий текст, що вимовляється недбало, дивлячись убік, у позі ігнорування.

Посилення позиції прихильності до ровесника пов'язане зі зростаючим інтересом до його особистості: його своєрідного внеску у взаємодію, прояву оригінального типу поведінки, ставлення до ситуації. Чутливість до поведінці у відповідь ровесника на ініціативу партнера зростає: дитина виявляється здатна навіть змінити своє неприязне ставлення до ровесника, оцінивши гідність його позиції у відповідь. Успіхи ровесника можуть викликати захоплення у дитини.

Таким чином, відносини з однолітками істотно впливають на становлення особистості дитини, сприяють розвитку таких особистісних якостей, як взаємодопомога, чуйність тощо. Особливого значення для розвитку особистості дитини, для засвоєння ним елементарних моральних норм мають стосунки з приводу гри, оскільки саме тут складаються і реально виявляються засвоєні норми та правила поведінки, які становлять основу морального розвитку дошкільника, формують уміння спілкуватися у колективі однолітків (Л.С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн).

Оцінка вчинків оточуючими стає дедалі важливішим елементом поведінки дошкільника і як на характер його почуттів, і на емоційну мотивацію його дій. По відношенню до оцінки молодші та старші дошкільнята різко різняться.

Соціальні оцінки, вимоги дорослих є положеннями, що передбачають підпорядкування їм дитини. Вони виступають для нього як зовнішні норми, які обов'язково треба слідувати. Одні їх носять більш обов'язковий, інші - менш обов'язковий характер. Це дитина осягає хоча б за інтонацією, з якою вимовляється вказівка ​​дорослими.

У дитини-дошкільника активно формуються моральні уявлення про те, що добре і що погано, моральні оцінки власних дій та вчинків однолітків. Ідентифікація дитини з однолітками розвиває в нього здатність ставити себе на місце інших, ставлячи себе як би з боку і співвідносячи при цьому свою поведінку з моральними нормами. Відповідно до норм здійснюється прийняття рішення та «програвання» власної дії в уявному плані. У свідомості дитини відбувається передбачення того результату, який зробить його вчинок, і передчуття можливих наслідків цього вчинку для оточуючих та її самої.

Емоція дистресу, що виходить від іншого, викликає почуття дискомфорту у дитини. У цьому випадку дитина може повестися так:

приєднатися до страждаючого, наприклад, плакати і плакати разом з ним (за механізмом зараження);

уникнути цієї ситуації, внутрішньо відгородившись від неї;

спробувати усунути неблагополуччя іншого (віддати йому улюблену іграшку, пошкодувати) і, таким чином, позбавити його, і себе від негативних емоцій.

Здатність до радості, виникаючи і виявляючись у спільній ігровій діяльності дітей як функція моральної норми «для себе, як для іншого», має, як ми могли переконатися, малий запас «міцності», можливо, що з віком ця здатність втрачається, розпадається. Про це свідчать експериментальні дані, які показали відсутність радості у молодших школярів та збільшення співчуття в аналогічних із дошкільнятами ситуаціях. Про це свідчить і той факт, що радість у дітей п'яти-сім років є вкрай нестійкою.

Таким чином, у сюжетно-рольовій грі дружні стосунки сприяють становленню здатності розуміти, оцінювати себе. При цьому самопізнання здійснюється не через виявлення своїх можливостей у практичній діяльності, що виникає значно раніше, а через розкриття стосунків до інших дітей. Це вищий рівень.

Природна потреба дитини спілкування з однолітками часто наштовхується на невміння контактувати, узгоджувати свої дії з діями товаришів. Відбувається внутрішня боротьба між прагненням, наприклад взяти кращу іграшку, отримати головну роль і бажанням об'єднатися; з товаришами у загальній грі. Щоб залишитись рівноправним членом ігрового колективу, потрібно вміти поступатися. Якщо діти охоче поступаються, відмовляються від особистих бажань заради загального інтересу, це свідчить про позитивний вплив дружби на особистість дитини, на її поведінку та вчинки.

Спільна ігрова діяльність є благодатним грунтом, умовою складання гуманного ставлення до однолітку як дієвого співчуття, а й активного радості.

У процесі ігрової діяльності симпатії дітей поглиблюються, поступово переростаючи у взаємну прихильність. Але малюки ще не вміють грати разом, хоч і прагнуть цього. Завдання вихователя - вивчати взаємовідносини дошкільнят та створювати ігрові колективи з урахуванням почуттів та симпатій дітей, сприяти зміцненню окремих дружніх об'єднань з метою формування згуртованого колективу; не лише заохочувати дитячу дружбу, а й проектувати нові дружні зв'язки та стосунки.

Організуючи гру, вихователь вводить кожну дитину у суспільство однолітків, яке потребує взаємодії, одночасно задовольняючи інтереси та потреби граючих. У ході гри педагог уважно стежить за поведінкою дітей, правильна поведінка робить прикладом для наслідування, викликаючи у малюків симпатію до дисциплінованого, добре грає однолітку. Як тільки хлопці відчують один одного приємних партнерів, вони починають самі вступати в ігрові контакти. В результаті з'являються перші дитячі об'єднання, в яких малюки намагаються самі регулювати свої відносини і тому менше потребують керівництва дорослого.

Дружба дітей є для педагога не лише засобом згуртування колективу, а й допомагає йому дізнатися про їх внутрішній світ, характери, нахили, звички, інтереси.

Дружать діти спокійні та дратівливі, неслухняні та дисципліновані, чуйні та недостатньо уважні, діти різного рівня інтелектуального розвитку. Їх зближує потреба у спілкуванні, єдність інтересів та бажання грати разом. Дружні взаємини успішніше розвиваються у тих колективах, де ігри дітей цікаві, різноманітні на тематику, користуються увагою дорослих.

Діти замкнуті, мовчазні, вимагають особливої ​​уваги та турботи з боку дорослих, оскільки вони довгий час не можуть вступити в контакт із однолітками. Головне в роботі з такими дітьми – теплий, лагідний тон вихователя, його дбайливе уважне ставлення, вкрай обережне, поступове зближення дитини з однолітками.

Зустрічаються і діти запальні, неврівноважені, їм характерна швидка збудливість, недисциплінованість, постійні конфлікти з товаришами. Необхідно проектувати, як говорив А. С. Макаренко, ті якості, які дитина ще не має, але які вона повинна мати. В індивідуальному підході, заохочення з боку дорослих потребують не тільки ті діти, які з якихось причин виділяються із загальної маси. У кожному є щось своє, особливе, і це треба виявити і дати йому розвинутися, спираючись на найкращі риси характеру, інтереси та здібності дитини.

У грі діти яскраво виявляють свої особисті якості та властивості. Вивчаючи характер дітей та його поведінка під час гри, вихователь може запобігати можливості прояву недостатньої організованості, надмірної збудженості, виникнення суперечок, недотримання правил гри, сприяти вихованню в дітей віком сміливості, наполегливості, почуття товариства, колективізму. Вихователь допомагає розвитку творчої діяльності дитини, прояву її особистої ініціативи.

Дружба сприяє формуванню певних моральних якостей дитини: взаєморозуміння, чуйності, поступливості, взаємодопомоги. Дружба збагачує почуття дитини, розвиває її потреби та інтереси, зміцнює вольові риси характеру. Дружба народжує бажання не підвести товариша, не втратити його довіри, стати найкращим, сміливішим, активнішим.

Дружба чуйних, чуйних, уважних, витриманих, організованих, дисциплінованих дітей з однолітками, які ще не розвинені ці якості, позитивно впливає останніх, викликаючи в них прагнення, бути краще. Спілкування з такими друзями приносить дитині радість, а властива йому здатність до наслідування дозволяє запозичувати позитивні якості, «заражатися» позитивними почуттями та переживаннями. Свої стосунки з іншими дітьми дитина часто-густо починає будувати за зразком стосунків свого друга.

Особливості дій та вчинків друзів полягають у тому, що вони здійснюються як потреба, продиктована внутрішніми спонуканнями, без жодного зовнішнього впливу з боку дорослих.

Розширення можливостей спілкування дозволяє формувати важливі навички поведінки: вміння поводитися дружелюбно і справедливо, надавати допомогу, виявляти бажання врятувати товариша.

У сюжетно-рольових іграх особливо важливо формувати в дітей віком співчуття до невдач інших, радість загальний успіх. Доцільно при підбитті підсумку гри виділяти найдружніших гравців.

Залежно від якості виконання ролі той чи інший учасник гри може заслужити заохочення або, навпаки, осуд з боку товаришів. При правильному виконанні ігрових ролей діти привчаються до відповідальності за вчинки, звикають бути уважними до одноліткам.

Завдання вихователя не тільки подбати про необхідному устаткуваннідля гри, а й розкрити зміст, сутність взаємовідносин людей, у разі лікаря і хворого, відносин, пройнятих чуйністю, гуманністю, турботою здоров'я.

В іграх розширюються можливості спілкування з однолітками, що дозволяє вирішувати складніші завдання щодо формування моральних якостей, що визначають спрямованість дитячих контактів: вміння поводитися дружелюбно і справедливо, надавати допомогу, виявляти готовність до взаємовиручки, проявляти емоційну чуйність до однолітків.

Таким чином, провівши теоретичні дослідження впливу сюжетно-рольової гри на формування міжособистісних відносин дошкільнят, можна зробити такі висновки:

) Сюжетно-рольова гра є однією з основних ігор у старшому дошкільному дитинстві, вона емоційно насичена і приносить кожній дитині радість та задоволення вже самим своїм процесом.

) Основними компонентами, що регулюють міжособистісні відносини є когнітивний, афективний та поведінковий, а їх прояв є причиною взаєморозуміння, співпереживання та взаємовпливу в міжособистісних відносинах.

) Життя дитини старшого дошкільного віку, коло його інтересів, явищ, що його зачіпають, стає складнішим і різноманітнішим. Це не лише окремі люди, окремі речі та предмети, а й правила поведінки; це також норми ставлення до вчинків людей, тварин, персонажів казки. Це оцінка його власних вчинків. І це призводить до появи емоційного відгуку дитини (позитивного чи негативного).

У дошкільному віці у дітей інтенсивно формується та розвивається досвід спілкування з однолітками. Замість дорослого регуляторами взаємин у старшому дошкільному віці стають однолітки. Вони самі розподіляють ролі, стежать виконання правил гри, наповнюють сюжет відповідним змістом тощо. У цьому віці стосунки з однолітками в деяких випадках стають для дитини більш важливими, ніж стосунки з дорослими. Дошкільник прагне утвердитися у своїх найкращих якостях у колективі однолітків.

) У грі, задовольняючи свою потребу у спілкуванні, дитина вступає у відносини, які стимулюють його позитивні емоції, розвивають емоційну чуйність. Повторюючись щоразу, коли діти грають, ці емоції закріплюються як стійкі виборчі відносини до однолітку та стають симпатіями. Якщо групі створені необхідні умови для ігрової діяльності, а педагогічна атмосфера (увага дорослих до ігор, позитивна оцінка дружби тощо. буд.) сприяє спілкуванню дітей, симпатії переростають у стійкі відносини.

Розділ 2. Діагностика міжособистісних відносин у старших дошкільнят у сюжетно-рольовій грі

.1 Організація та методи діагностичного дослідження взаємовідносин дошкільнят

У дослідженні брали участь діти старшого дошкільного віку у кількості 20 осіб. Дослідження проводилися за такими методиками: методика соціометрії (Панфілова М.А.); модифікована соціометрична методика Немова Р.С. "Вибір у дії" для дослідження міжособистісних взаємин у групі.

Методика 1. Вивчення міжособистісних взаємин та рольового статусу дошкільнят методом соціометрії (модифікація М.А. Панфілової)

Мета дослідження: Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних та міжгрупових відносин з метою їх зміни, поліпшення та вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.

Хід дослідження. Кожен член групи відповідав на питання, вибираючи тих чи інших членів групи залежно від більшої чи меншої схильності, переваги їх у порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри чи недовіри тощо.

Дослідження передбачало кілька етапів:

Побудова соціоматриці

Виявлення лідерів, ізольованих, нехтованих та знедолених

Побудова соціограми

Виявлення угруповань

Опитувальник представлений у додатку 1.

Надійність розглянутої процедури залежить насамперед від правильного відбору критеріїв соціометрії, що диктується програмою дослідження та попереднім знайомством зі специфікою групи.

Використання соціометричного тесту дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей групи так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємної ворожості деяких членів групи.

Соціограма з виборів групи дітей представлена ​​на рис. 1

Методика 2. «Вибір дії» (по Немову Р.С.)

Мета методики - вивчення та оцінка міжособистісних відносин у групі дітей дошкільного віку. Ця методика одна із дитячих варіантів соціометричної методики.

Хід дослідження. Кожній дитині в групі, що вивчається, дається по три привабливі, бажані предмети. Це можуть бути іграшки, малюнки, цукерки тощо. Дитина отримує інструкцію такого змісту: «Оціни ці три предмети за рівнем їхньої привабливості, з того, наскільки інші діти хотіли б їх мати у себе. На перше місце постав найбільш бажаний для дітей предмет, на друге - трохи менш бажаний, а на третє - решту. Тепер вибери зі своєї групи трьох дітей, яким ти хотів би подарувати ці предмети, назви їх та віддай їм ці предмети. Найпривабливіший предмет ти повинен віддати тому, кого любиш найбільше, трохи менш привабливий - тому, хто в тебе стоїть на другому місці, а останній - тому, кого за Симпатіями до нього ти поставив би на третє місце».

Після того, як всі діти роздадуть наявні у них предмети товаришам по групі, експериментатор визначає, скільки, скільки і які предмети отримав.

Ключ до методики та протокол представлений у Додатку 2. Результати дослідження представлені у таблиці 1.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Рисунок 1 - Соціограма взаємин у групі дітей

Як видно з рис. 1, у групі виявлено 4 лідери - Катя Д. та Валя Є., Наташа Т., Ліка К., у них по 5-8 позитивних виборів. До знедолених відносяться Юра П., Саша К., Олена Ю., Антон В., у них лише негативні вибори та жодного позитивного. Вітя І., Толя Л., Ірина Д. є ізольованими: їх не вибрала жодна дитина ні в позитивному, ні в негативному сенсі. Інші діти отримали за 1-2 позитивними виборами. Вони приєдналися. Майже всі діти втомились від запитань.

Найбільш негативно до групи в цілому ставляться 7 дітей – Юра П., Ліка К., Катя Д., Альоша Н., Наташа Т., Юра П., Вітя І. Найбільш сприятливо сприймають свою групу Саша К., Лариса Н., Вова Л. Валя Є.

По II блоку діти не опитувалися.

Всі діти з питань III-IV блоків позитивно охарактеризували свої відносини з вихователем групи: дітям подобається вихователь, вони йдуть на контакт, чекають на похвалу, намагаються бути схожими на свого вихователя.

У групі не сформовано якихось референтних груп, діти грають один з одним однаково, можуть не звертати уваги один на одного, у лідерів немає своїх прихильників, в основному всі діти обирали тих самих дітей лідерами. Негативні вибори були здебільшого спонтанними, наприклад, перед опитуванням діти могли побитися або посперечатися, тому саме свого «недруга» вони відзначали негативними виборами.

Діти втомилися від питань, що ставляться дорослим, тому інтерес до визначення ставлення до однолітків у них швидко згас, особливо вагалися у відповідях невпевнені, тривожні діти, боячись зробити неправильний вибір, постійно чекали на підказки вихователя.

Швидше і без будь-яких труднощів впоралися із завданням діти, які мають риси лідера, з високою самооцінкою, впевнені в собі, проте всі діти чекали на схвалення дорослого.

Таблиця 1 – Результати дослідження за методикою «Вибір у дії»

№Ім'яС (%) балиВисновок про статус у групі1Таня Б.15,81низький2Ліка К.84,28Високий3Юра П.00Дуже низький4Андрій І.42,14Середній5Алеша Н.15,81Дуже низький6Світла П.5,21Дуже8Надень8Надень8 Н.5,21Дуже низький10Антон В.00Дуже низький11Ваня В.15,81Дуже низький12Микита К.31,53Низький13Саша К.00Дуже низький14Ірина Д.00Дуже низький15Валя Е.94,7ОкН4Вічень14Високі .10,51Дуже низький20Толя Л.00Дуже низький

Як очевидно за результатами дослідження переважно у групі в дітей віком спостерігається низький рольової статус (15 дітей). Як і за попередньою методикою, виявлено 3 лідери, у яких статус високий – Валя Є., Ліка К., Наташа Т. Середній статус спостерігається у 2 дітей – Катя Д., Андрій І.

За методиками, що проводяться, ми склали зведену таблицю, де визначили особливості взаємовідносин з однолітками в групі дошкільнят (таблиця 2, додаток 3), а також діаграму відсоткового співвідношення дітей з різними особливостямивзаємовідносин з однолітками (рис. 2 та 3).

Рівень взаємовідносин дітей визначався нами згідно з узагальненим критерієм (таблиця 3):

Таблиця 3 - Узагальнений критерій рівня взаємовідносин дошкільнят

Рівень взаємовідносинХарактеристика за методикамиВисокий рівень низький рівеньтривожності, лідерські якості, впевненість у собі, дружні взаємини з однолітками, соціометричний статус - лідер, «зірка» або приєднався Середній рівень середній рівень тривожності, занижена або завищена самооцінка, іноді прояв агресивності, соціометричний статус - примкнувши , різкість у взаємовідносинах, соціометричний статус - знедолені та ізольовані

Рисунок 2 - Результати дослідження особливостей міжособистісних стосунків дошкільнят

Рисунок 3 – Кількісний аналіз результатів рівня розвитку міжособистісних відносин дошкільнят

Проводячи аналіз за всіма методиками можна сказати, що у групі є діти, невпевнені у спілкуванні коїться з іншими дітьми; слабо адаптовані у групі однолітків, більше спілкуються з вихователями, більше прагнуть контакту з вихователями, ніж з однолітками. Такі діти показують згідно з узагальненим критерієм низький рівень взаємин (11 осіб).

Однак у групі 3 дошкільника з високим рівнем взаємовідносин, вони уважні до однолітків, відгукуються на їхні невдачі та прикрості, намагаються допомогти, їх люблять у колективі, дітям подобається грати з такими однолітками, лише двоє є активними лідерами, яких люблять у групі.

Тим не менш, слід зазначити, що в колективі не у всіх дітей сформована самооцінка особистості, отже, таким дітям потрібна корекція щодо формування навичок спілкування, формування навичок активного спілкування, розвитку здібностей до ефективних взаємин з іншими дітьми.

2.3 Пропозиції щодо розвитку міжособистісних відносин дошкільнят у сюжетно-рольовій грі

Для корекції спілкування у групі дошкільнят була розроблена програма з активним використанням сюжетно-рольових ігор, заснована на методах ігротерапії, запропонованих М.Панфіловою.

Програма ігрової корекції труднощів спілкування у дошкільнят (розробка М. Панфілової)

Мета програми: усунення спотворення емоційного реагування та стереотипів поведінки, реконструкція повноцінних контактів дитини з однолітками, формування емоційної чуйності.

Завдання програми:

Розвиток внутрішньої активності дітей.

Формування соціальної довіри.

Навчання вмінню самостійно вирішувати проблеми.

Формування адекватної самооцінки дітей.

Розвиток соціальних емоцій.

Формування емоційної чуйності

Розвиток комунікативних навичок та дружніх стосунків серед дітей.

Предмет корекції: комунікативна та емоційна сфера дітей дошкільного віку.

Засоби корекції: дитяча гра, елементи психогімнастики, спеціальні прийоми неігрового типу, створені задля підвищення згуртованості групи, розвиток навичок спілкування, здатність до емоційної децентрації.

Етапи корекції: етап - орієнтовний (3-4 заняття), етап - реконструктивний (6-7 занять), етап - закріплюючий (2-3 заняття). етап - орієнтовний: знайомство, ігри

) "козел відпущення".

Перший рівень I етапу групової психокорекції закінчується, і наприкінці цього рівня відрізняють 3 ознаки:

ролі, що зміцнилися,

стереотипні інтеракції,

Другий рівень I етапу - це етап спрямованих ігор, формування усвідомлюваних навичок та дій; цілеспрямовано задається провідним. Проте необхідно включати спонтанні ігри певний час у кожне заняття. Це називається "вільний час". Зазвичай на нього приділяється 20 хвилин наприкінці заняття.

Тоді, коли виникла групова структура, що зрівняла дитячі індивідуальності, можна переходити до наступного II етапу групового курсу, в якому велика увага приділяється індивідуальної роботиу формі сюжетно-рольових ігор та інших прийомів.

Перший етап у корекційній роботі не проводився, оскільки ролі були виявлені у процесі проведення діагностичного дослідження. Етап – реконструктивний.

На момент початку II етапу психологу вже видно труднощі спілкування кожної дитини, і навіть неадекватні компенсаторні методи поведінки кожного у грі.

Індивідуальна психологічна корекція відбувається тоді, коли дитина здійснює нові форми поведінки та накопичує новий досвід спілкування. Це стає можливим тоді, коли дитина задовольнила свої фрустровані потреби (вони часто служать джерелами та обумовлюють її неадекватну поведінку). Найчастіше це потреба у безпеці та прийнятті-визнанні. Фрустрація цих потреб властива багатьом дітям із труднощами адаптації. Зазвичай, потреба у безпеці задовольняється першому етапі корекції, під час спрямованої гри.

Задоволення потреби у визнанні неможливе без побудови повного образу самого себе. Щоб це реалізувати, використовують методичні прийоми, такі, наприклад, як зворотний зв'язок. Кожна дитина отримує зворотний зв'язок у спеціально організованих для цього іграх: "Сімейний портрет", "Асоціації", "День народження", "Фанти".

Уміло організуючи зворотний зв'язок, психолог допомагає сформувати більш продуктивний образ Я. Зазвичай це у формі словесної інтерпретації ігрової зворотний зв'язок, з особливим акцентом на позитивні боку дитини.

У підготовчій групі використовуються ігри, в які діти грали в старшій групі, наприклад, "Сім'я" -нова роль ляльки -немовля, "Дитячий садок"(кухар, прачка, медсестра, завідувачка і т.д.), "Транспорт", "Шофер", "Потяги", "Лікарня", "Поліклініка "(стаціонар), "Моряки" або "Рибалки"(повний екіпаж), "Перукарня" (чоловічий зал і жіночий зал), "Пошта", "Ательє", "Гра в подорож на далеку відстань" і т.д.

Продовжуються колективні ігри в "Сім'ю", "Подорож на всіх видах транспорту - в спекотні країни в Антарктиду "лікарня", "Поліклінника, аптека, швидка допомога, стадіон, "Магазин" (продукговий, промтоварний), "школа", "Бібліотека" , ігри з правилами дорожнього руху, "Рибалки", "Моряки", ігри на сучасну тематику: "Космонавти", "Полярний полюс, "Ігри в подорожі" - в Антарктиду і т.д.

Крім того, на II етапі використовуються деякі ігри, що допомагають долати неприємні для дитини властивості характеру, наприклад, боягузтво. Це ігри «Безлюдний острів», «Страшні казки».

Після цих ігор дитина може сказати собі: «Ось я який, не завжди, звичайно, хороший, зате я можу слухати страшні казки в темряві, сам їх вигадати, я можу грати в безлюдний острів, володіти собою».

Ключовий момент ІІ етапу – це гра «День народження». Під час цієї гри відбувається засвоєння необхідних якостей, «опускання» потрібної характеристики особистості, тобто авансом зверху. Отже, окреслюється зона найближчого розвитку.

Відпрацювання нових навичок спілкування особливо цілеспрямовано здійснюється у групових завданнях, які кожен іменинник повинен виконувати.

Заняття прямо випливають із психологічного діагнозу кожної дитини, яка ставиться поступово, протягом усього періоду роботи групи. Складаючи психологічні портрети дітей, психолог особливо уважний до того, чого не може зробити дитина, що їй не вдається або чого вона не вміє.

На кожному етапі використовуються сюжетно-рольові ігри відповідно до перспективного плану роботи в ДОУ.

Важливе місце у психокорекційної роботі посідає завдання розвитку навичок довільності. Це вирішується на ІІІ етапі.

Новий досвід спілкування з однолітками групи складається з урахуванням довірчої атмосфери відкритого спілкування, у якому широко застосовуються прийоми зворотний зв'язок. Створюється можливість пережити новий досвід стосунків із дорослими.

Ефекти дитячої ігрової психокорекції можна поділити на специфічні та неспецифічні.

Неспецифічні ефекти проявляються, насамперед, у змінах самооцінки, приведенні її у відповідність до реальних можливостей, розширенні уявлення про себе, у збільшенні арсеналу засобів спілкування, знятті тривожності. У той же час є низка спеціальних індивідуалізованих ефектів, що стосуються безпосередньо проблеми кожної дитини. Корекції піддаються болючі для самої дитини особливості характеру: боягузтво, нездатність володіти своїми почуттями, жадібність, тривога, наприклад, в іграх «Казка про забудьку фею», «Казкова скринька».

На III етапі, завершальному, проводяться три останні заняття з метою закріплення нових форм переживань, почуттів щодо однолітків, самого себе, до дорослого; закріплюється впевненість у собі, прийоми спілкування з однолітками.

Формування нового досвіду взаємодії дітей з однолітками вимагало від вихователів, по-перше, вміння створювати у спільних іграх спеціальні умови для подолання негативних емоцій та усунення впливу на гру таких рис характеру, як сором'язливість, тривожність, невпевненість, високе самолюбство та ін. По-друге , спеціально ставилися перед дітьми ігрові завдання, які сприяли розвитку відповідних способів спілкування, зокрема, таких як «ділове» взаємодія. По-третє, в іграх емоційно неблагополучних дітей з однолітками корисно здійснювати обмін ролями між дітьми. Це розвивало їх уявлення одне про одного, допомагало стати на нову позицію, відчути становище іншої людини. При цьому використовувалися незнайомі сюжети, в яких легше було вирішувати ці важкі для дитини завдання і ставити дитину за допомогою ролі в таке становище, яке змушує його робити дії, які важко здійснити в житті.

Так, Костя Н., який відрізняється сором'язливістю, у грі "Космонавти" отримував роль командира космічного корабля; він повинен був виконувати активні рольові дії по відношенню до свого екіпажу: приходити людям на допомогу в різних ситуаціях, виявляти кмітливість та ін.

Створюючи по ходу сюжету різні небезпечні ситуації, дорослий змушував дитину вирішувати ігрові завдання та виходити із важких положень (рятувати полонених, захищати екіпаж). Постановкою ігрових завдань дорослий підтримував співпрацю дошкільника коїться з іншими дітьми. Рольове поведінка дорослого було стрижнем, у якому тримається ділову взаємодію дитини з однолітками. Так, хірурга викликали на консиліум, де він сам та його колеги висловлювали свої міркування про тяжке поранення солдата. Командир корабля обговорював з екіпажем становище: корабель втрачає управління, що робити? Дитина отримувала від успішної гри величезне задоволення. Він самостверджувався у своїй ролі, відчував непідробну гордість, коли екіпаж, потрапивши нарешті на землю, оцінював сміливість командира і він сам високо оцінює свій екіпаж.

Реалізація у грі творчих можливостей, імпровізація, здійснення задумів викликали емоційне натхнення дітей, їхню бурхливу радість, вимогу повторення гри, що обростає все новими подробицями. Емоційне піднесення у грі допомагало дошкільникам подолати негативізм стосовно інших дітей, прийняти їх як партнерів. Але набагато важче було створити нові, нехай навіть поки що ігрові відносини і пов'язати з ними емоції: взаємний інтерес, повагу, симпатію до рольових якостей партнера з гри та ін. Для цього створювали у грі такі умови, які допомагали дитині увійти в роль, передати образ персонажа, виконуваного ним, перетворитися і як зобразити свого героя, а й завдяки активної внутрішньої роботивисловити своє певне ставлення щодо нього.

Наприклад, Вітя І. у ролі хірурга розігрував ситуацію допомоги пораненому: пропонував переливання крові, стає донором. Рольова поведінка партнерів, визнання ними героїзму лікаря та прояв у зв'язку з цим особливого прихильності до нього сприяло виникненню у нього емоційного піднесення. На тлі задоволення від гри Вітя І. зображував зниження фізичного та емоційного самопочуття, слабкість, нездужання після переливання крові та те, як він мужньо долає це. На співчутливе запитання: Вам погано? - відповідає, ніби долаючи слабкість: «Ні, нічого... все гаразд!» Особиста увага персоналу до лікаря підтримує яскраві позитивні емоції. Експресія особи та поза Віті І. вказували на непідробну насолоду своїм героїзмом та визнанням його товаришами по роботі.

Але необхідно загострити увагу хірурга на чудових якостях його співробітників – партнерів з гри. Обговорюючи їхні заслуги, доброту і дбайливість по відношенню до хворих, він набуває у грі позитивного ставлення до них. Цьому сприяло глибоке входження дитини на роль лікаря, що гуманно належить до хворого. Почуття співчуття до пацієнтів – основа для спільних зусиль лікарів, сестер, санітарів.

Висловлюючи турботу про хворих, він умовляє телефоном Лену Ю. прийти на чергування вночі. Входячи в її становище, він знаходив можливість задовольнити намір Олени Ю. прийти на роботу з донькою. «Цілком можливо, - каже він. – Лікар дозволяє». Його діяльність, серйозність, винахідливість поєднувалися з жвавістю і сприяли розвитку контактної поведінки. Образ персонажа-хірурга, створюваний дитиною, збагачувався при повторенні гри, наділяється новими рисами - особливою ходою, характерними рухами і т. д. Обдаровуючи хірурга різноманітними позитивними якостями, дитина хоча б на якийсь час присвоювала собі її якості. І тоді процес перетворення починав сприяти придбанню дитиною, нових аспектів.

Сюжетно-рольові ігри надавали різний впливна емоційні прояви дітей у випадках, коли ролі розподілені, але якості партнерів-персонажів не названі. У цих випадках дитина трактує норми та правила людських взаємин залежно від свого життєвого досвіду. Імпровізація, яку діти вносили у свої рольові дії, якраз і свідчила про ступінь їх поінформованості про різні сторони навколишнього життя та ставлення до них.

У процесі ігор, наприклад, «Казкова скринька», діти, беручи він ролі, як брали участь, як певні герої, а й самі намагалися розгорнути подальший сюжет, вчилися приймати певні рішення, розвивали сюжет далі, тобто. розвивалися у грі.

Таким чином, провівши діагностичні дослідження особливостей взаємин дітей старшого дошкільного віку та провівши з ними розвиваючу роботу з формування навичок спілкування, усунення порушень у взаєминах, розвитку здатності до гри з однолітками, можна зробити висновки:

для визначення особливостей взаємовідносин та спілкування з однолітками у групі дітей старшого дошкільного віку були проведені діагностичні дослідження за 2-ма методиками, в результаті було виявлено, що у групі дошкільнят виявлено діти з несформованістю навичок благополучних взаємовідносин з однолітками, невмінням вести себе у грі, нерозвиненістю емоційності та особистісних якостей, необхідних для сприятливого спілкування;

у цій групі спостерігалося 70% дітей з тими чи іншими порушеннями у сфері спілкування - агресивністю, заниженою або завищеною самооцінкою, невпевненістю, емоційною напруженістю, недоброзичливими взаєминами з однолітками, лише 4 дітей були активні у спілкуванні, комунікабельні як з дорослими, так і з іншими дітьми, вміли виявляти різною мірою емоційний відгук на невдачі чи прикрості інших дітей, вміли грати, намагалися поводитися активно в ігровій діяльності, усе це визначило напрями проведення корекційної роботи у цій групі розвитку взаємовідносин, формуванню емоційності до одноліткам і ігровим діям, основ комунікативного спілкування, усунення порушень у взаєминах.

Підсумовуючи можна сказати, що сюжетно-рольові ігри благотворно впливають формування благополучних взаємовідносин, комунікабельності, адекватного сприйняття себе у колективі дошкільнят. З іншого боку, розвиток взаємовідносин дошкільнят спричинило у себе розвиток ігрової діяльності: діти стали активні у грі, навчилися самі вигадувати сюжети, розподіляти пологи, брати він відповідальність тощо., тобто. розвиток взаємин дітей у грі вплинув розвиток самих сюжетно-рольових ігор.

Висновок

Отже, у роботі розглянуті особливості формування міжособистісних відносин дітей старшого дошкільного. Провівши теоретичні та діагностичні дослідження та відповідно до поставлених у роботі завдань, ми дійшли наступних висновків.

) на міжособистісні відносини впливають такі фактори:

наявність емоційно-особистісних відносин людей на основі почуттів, співпереживань, симпатії, антипатії, взаємовпливу;

основними компонентами, що регулюють міжособистісні відносини є когнітивний, афективний та поведінковий, а їх прояв є причиною взаєморозуміння, співпереживання та взаємовпливу у міжособистісних відносинах;

для сприятливих міжособистісних взаємин у спільну діяльність найбільш значними є: привабливість членів групи, тобто. ступінь симпатії, що випробовується до них оточуючими; подібність між членами групи; особливості групових цілей; своєрідність взаємозв'язків членів групи; задоволеність групової діяльністю; Групова атмосфера.

Замість дорослого регуляторами взаємин у старшому дошкільному віці стають однолітки. У цьому віці стосунки з однолітками в деяких випадках стають для дитини більш важливими, ніж стосунки з дорослими. Дошкільник прагне утвердитися у своїх найкращих якостях у колективі однолітків.

Велике місце у житті дошкільника займають ігри. Замість дорослого регуляторами взаємин у старшому дошкільному віці стають однолітки. Вони самі розподіляють ролі, стежать виконання правил гри, наповнюють сюжет відповідним змістом тощо. У цьому віці стосунки з однолітками в деяких випадках стають для дитини більш важливими, ніж стосунки з дорослими. Дошкільник прагне утвердитися у своїх найкращих якостях у колективі однолітків.

У грі, задовольняючи свою потребу у спілкуванні, дитина вступає у відносини, які стимулюють її позитивні емоції, розвивають її особисті якості, творчість. Якщо групі створені необхідні умови для ігрової діяльності, а педагогічна атмосфера (увага дорослих до ігор, позитивна оцінка дружби тощо. буд.) сприяє спілкуванню дітей, симпатії переростають у стійкі відносини.

Сюжетно-рольова гра є однією з основних ігор у старшому дошкільному дитинстві, вона емоційно насичена і приносить кожній дитині радість та задоволення вже самим своїм процесом.

Дитину приваблює в однолітку можливість вільно поводитися і бути максимально ініціативним, тобто. у нормальних умовах спілкування з однолітками будується з урахуванням розкутого широкого пошуку, що дозволяє дітям виявляти творчу силу, ініціативу, самостійність і породжує з задоволення великого кола потреб, яскраве емоційне переживання.

) Для підтвердження вищевикладеного у роботі було проведено діагностичні дослідження особливостей взаємовідносин дітей старшого дошкільного віку.

За результатами дослідження було виявлено, що у групі з 20 дітей переважали переважно байдужі взаємовідносини між дітьми. У групі було виявлено лише 2 активні лідери, до яких тягнуться діти та 2 лідери, яких діти більше бояться, ніж поважають через прояви з боку таких дітей агресивності.

Більшість дітей виявили під час спілкування занижену самооцінку, тривожність, невпевненість.

У 11 (55%) дітей слабо розвинені почуття товариства, уміння спілкуватися, рівень розвитку взаємин низький. Тільки у 15% дітей у групі спостерігався високий рівень розвитку навичок ефективної взаємодії, сприятливі відносини з однолітками, адекватна самооцінка, впевненість у собі, низька тривожність, вони уважні до однолітків, відгукуються на їхні невдачі та прикрості, намагаються допомогти, їх люблять у колективі, дітям подобається грати з такими однолітками, такі діти вміють грати, побудувати сюжет, розподілити ролі, нікого не образивши.

) Для розвитку взаємовідносин дошкільнят, формування комунікативних навичок, розвитку товариськість у дітей, зниження тривожності, формування адекватної самооцінки, інтересу до однолітків, умінь взаємодіяти у грі, творчого підходу в ігровій взаємодії, з дітьми були розроблені та запропоновані заходи, засновані на Програмі розвитку відносин із активним використанням сюжетно-рольових ігор.

Отже, гіпотеза, висунута у цій роботі, підтверджено. Доведено, що міжособистісні стосунки дошкільнят визначаються їх особистісними особливостями та формуються у сюжетно-рольовій грі.

Однак ми розуміємо, що проблема, порушена в даній роботі, є досить актуальною і великою, додаткової розробки вимагають такі питання як:

дослідження емоційності у дітей у процесі сюжетно-рольових ігор;

особливості розвитку взаємин дітей у процесі ігрової діяльності на різних вікових етапах;

особливості взаємин у старшому дошкільному віці дітей, що залишилися без піклування батьків.

Список використаних джерел

1.Ананьєв Б.Г. Людина як пізнання / Б.Г. Ананьєв. – Л.: ЛДУ, 1969. – 314с. //// #"justify">2. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія/Г.М. Андрєєва. - М: Владос, 1998. - 329 с.

.Бехтерєв В.М. Проблеми розвитку та виховання людини / В.М. Бехтерєв. – М. Воронеж, 2007. – 117 с.

.Авдєєва Н.М. Поняття ідентифікації та її застосування до проблем розуміння людини людиною/Н.М. Авдєєва. – Краснодар, 2005. – 160 с.

.Благонадійка Л.В. Емоції та почуття (гл. 9). У кн. "Психологія" / За ред. А. А. Смирнова/Л.В. Благонадійна. - М: Благос, 2002. - 460 с.

.Божович Л.І. Особистість та її формування у дитячому віці / Л.І. Божович. -М., 2001. – 314 с. //// #"justify">. Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості дитинстві: Норма і відхилення / Г.М. Бреслав. – М.: Педагогіка, 2009. – 140 с.

.Бодальов А.А. Особистість та спілкування: Вибрані психологічні праці. - 2-ге вид. / А.А. Бодальов. – М. Міжнарод. пед. академія, 2009. – 347 с.

.Бороздіна Г.В. Психологія ділового спілкування /

.Г.В. Бороздіна. - М:ІНФРА, 2008. - 224 с.

.Вікові особливостіпсихічного розвитку детей/Под ред. І.В. Дубровіної, М.І. Лисиної. – М., 2002. – 78 с.

.Виховання дітей у грі/ За ред. Д.В.Менджеріцкой. М.: Просвітництво, 2007. – 159 с.

.Виготський Л. С. Зібр. тв.: У 6 т. М., 1983, 1984. Т. 3, 4. //// # "justify">. Гіппенрейтер Ю. Слухати дитину / Ю. Гіппенрейтер // Сім'я та школа. – 2007. – №8. - С.9-11

.Донцов А.І. Психологія колективу/А.І. Донців. - М: МДУ, 2010. - 208 с.

.Денісова З.В. Механізми емоційної поведінки дитини/З.В. Денисова. – Л., 2007.

.Добрович А. Б. Вихователю про психологію та психогігієну спілкування / А.Б. Добрович. - М: Педагогіка, 2010. - 242 с.

.Жуковська О.О. Гра та її педагогічне значення/Є.А. Жуківська. - М:Педагогіка, 2009.-112 с.

.Жуковська Р.І. Виховання дитини на грі / Е.А. Жуківська. – М.: Педагогіка, 2009. – 67 с.

.Заморєв С.І. Ігрова терапія: зовсім не дитячі проблеми/С.І. Заморів. - СПб.: Йдеться, 2010.-135 с.

.Запорожець О. В. Деякі психологічні проблемидитячої гри/О.В. Запорожець // Дошкільне виховання. – 2005. – № 10. – С. 72-79.

.Запорожець О.В. Розвиток емоційної регуляції дій у дитини / / Матеріали IV Всесоюзного з'їзду товариства психологів / А.В. Запоріжжя. - Тбілісі. 2001 //// #"justify">. Захаров А. І. Як попередити відхилення у поведінці дитини / А.І. Захаров. - М: Знання, 2008.-180 с.

.Ібрагімова Р. Перші задатки почуття обов'язку в дітей віком / Р. Ібрагімова // Дошкільне виховання. – 2009. – № 7. – С. 33.

.Ізард К.Є. Емоції людини. Пров. з англ. / К.Є. Ізард. - М: НОРМА, 1999.-564 с.

.Карпова С.М. Гра та моральний розвиток дошкільнят / С.М. Карпова, Л.Г. Лисюк .. - М: Педагогіка, 2006. - 190 с.

.Козлова С.А. Дошкільна педагогіка/С.А. Козлова, Т.О. Кулікова. - М.: Академія, 2006. - 416 с.

.Коломінський Я.Л. Психологія спілкування/Я.Л. Коломинський. - М: Знання, 2009. - 440 с.

.Коломінський Я.Л. Вчителю психології дітей шестирічного віку / Я.Л. Коломінський, Є.А. Панько. – М.: Просвітництво, 2010. – 189 с.

.Костіна Л.М. Ігрова терапія з тривожними дітьми/Л.М. Костіна. - СПб.: Йдеться, 2009. - 160 с.

.Крупська Н. К. Пед. тв. -Т. 5./Н.К. Крупська. - М: Наука, 1959. - 673 с. //// #"justify">. Крупська Н.К. Про дошкільне виховання/Н.К. Крупська. - М: Педагогіка, 2003.-230 с.

.Кряжова Л.М. Розвиток емоційного світу дітей/Л.М. Кряжова. – Ярославль: «Академія розвитку», 2007.-220 с.

.Кульчицька О.І. Формування гуманних почуттів в дітей віком /Е.И. Кульчицька// Дошкільне виховання. – 2008. – №11. - С.17-20

.Леонтович Т.А. До проблеми емоцій/Т.А. Леонтович// Усп. сучасним. Біології. - 2010. - Т. 65. - Вип. 1

.Леонтьєв А. Н. Вибрані психологічні твори: У 2 т./О.М. Леонтьєв. - М., 1983. // // # "justify">. Леонтьєв А.Л. Педагогічне спілкування/О.М. Леонтьєв. – М., 1979 – 118 с. // # "justify">. Леонтьєв О.М. Проблеми розвитку психіки/О.М. Леонтьєв. - М: Изд-во АПН РРФСР.-1984 // # "justify">. Лутошкін О.М. Емоційні потенціали колективу/О.М. Лутошкін. - М: Просвітництво, 2009. - 247 с.

.Лісіна М.І. Спілкування з дорослими та психологічна підготовка дітей до школи/М.І. Лісіна, Г.І. Капчі. – Кишинів, 2007. – 112 с.

.Особистість. Спілкування. Групові процеси. Сучасні напрямки теорії. та приклад. дослідж. у зарубіжж. психології.: Зб. оглядів.-М.: ІНІОН, 2009. - 169 с.

.Ломов Б.Ф. Спілкування як проблема загальної психології. Методологічні проблеми соціальної психології/Б.Ф. Ломів. – М.: Профі, 2010. – 175 с.

.Макаренко О.С. Лекції про виховання дітей// Ізбр. Пед. тв. / А.С. Макаренка. - М: Педагогіка, 2007.

.Марціновська Т.Д. Діагностика психічного розвитку дітей/Т.Д. Марцинковська .. – М., 2007.

.Міжособистісне сприйняття групи / Під ред. Г.М.Андрєєвої, А.І.Донцова, М.: Просвітництво, 2009. - 320 с.

.Менджеріцкая Д.В. Вихователю про дитячу гру/Д.В. Менджерицька. - М: Педагогіка, 2002.-235 с.

.Михайленко Н.Я. Гра з правилами у дошкільному віці/Н.Я. Михайленко, Н.О. Короткова. – М.: Академічний проект, 2009. – 160 с.

.Мудрік А.В. До вивчення стійкості вибору друзів/О.В. Мудрік. - Л.: ЛДУ. - 1973. - 210 с. // # "justify">. Немов Р.С. Психологія Т.1 М.: Владос. - 1999. - 640 с.

.Немов С.Р. Психологія Т.3. / С.Р. Немов. -М: Інфра-М-Норма, 1999. - 560 с.

.Нечаєва В.Г. Моральне виховання дітей дошкільного віку в СССО: Тези радянсько-американського семінару з проблем дошкільного виховання/В.Г. Нечаєва. М., 1975 // # "justify">. Обоз Н.М. Психологія міжособистісних відносин/Н.М. Обозів. - Київ: "Либідь", 2009. - 192 с.

.Панферов В.М. Спілкування як соціально-психологічних досліджень. Дис. доктори психологічних наук/В.М. Панферов.- Л.: ЛДУ, 2003.-30 с.

.Петровський А.В. Психологічна теорія колективу/О.В. Петровський. - М., 1979. - 430 с. // # "justify">. Розвиток спілкування дошкільнят з однолітками / Под ред. А. Г. Рузської. – М.: Наука, 2009. – 240 с.

.Розвиток соціальних емоцій в дітей віком дошкільного віку. / За ред. А.В. Запорожця, Я.З. Невірович. - М: Наука, 2008.-230 с.

.Рєпіна Т.А. Від трьох до семи/Т.А. Репінгу. -М.: Знання, 2005. – 96 с.

.Русалінова О.О. Взаємини у виробничому колективі та його вдосконалення / А.А. Русалінова. – Л., 2007. – 119 с.

.Савіна Є. Тривожні діти / Є. Савіна, Н. Шапіна // Дошкільне виховання. – 2009. – №4. - с. 11.

.Сальникова Н. Робота з дітьми: школа довіри/Н. Сальникова. – СПб.: Пітер, 2008.-282 с.

.Семенова Л.М. Рухливі ігри та розваги дошкільнят / Л.М. Семенова. - М: Медицина, 2009.-72 с.

.Смирнова О.О. Психологія дитини/Є.О. Смирнова. -М.: Школа-Прес, 2007. – 384 с.

.Толстих А.В. Наодинці з усіма: про психологію спілкування / А.В. Товстих. - Мінськ: Пламя, 2009. - 72 с.

.Усова О.П. Роль гри у вихованні дітей/А.П. Усова. - М:Педагогіка, 2010.-180 с.

.Філонов Л.Б. Стратегія контактної взаємодії та прояви особистості/Л.Б. Філонової. - М: Наука, 2006. - С. 309

.Хозієва М.В. Практикум з віково-психологічного консультування/М.В. Хозієва. - М:Академія, 2011.-320 с.

.Черняєва С.А. Психотерапевтичні казки та ігри / С.А. Черняєва. - СПб.: Йдеться, 2011.-168 с.

.Ельконін Д.Б. Психологія гри/Д.Б. Ельконін. - М: Педагогіка.-1978.-304 с. // # "justify">. Емоційне здоров'я вашої дитини./Пер. з англ.М.: Сокіл, 2006. - 168 с.

.Юдіна Є. Педагогічна оцінка розвитку та актуального стану дитини / Є. Юдіна // Дошкільне виховання. – 2008. -№12. – С. 69.

Додаток 1

Соціометричний опитувальник (для дітей)

дошкільник спілкування складність корекція

Даний опитувальник використовується в роботі з дітьми старше 5 років для дослідження емоційних соціальних переваг, для виявлення референтної групи, крім того, за допомогою опитувальника можна отримати інформацію про адаптацію дитини до освітній установі(Соціум дитячого садка, школи), про реалізацію потреби у спілкуванні. При використанні опитувальника дитячому колективівиявляються популярні та непопулярні діти, значні вихователі (вчителі).

Опитувальник складається із п'яти частин. У кожній частині 10 питань. У I частини досліджуються відносини з однолітками, у II - відносини у ній, в III - відносини з вихователями, вчителями, в IV - відбивається значимість образу вихователя, вчителя, у V - досліджується референтна група дитини.

Опитувальник можна пропонувати дітям в усній чи письмовій формі; індивідуально чи колективно.

Результати анкети оформляються в спеціальну таблицю (соціоматрицю) або соціометричний малюнок (соціограму).

З ким ти зазвичай граєш?

З ким тобі подобається грати найбільше?

Якби тобі запропонували назвати тих дітей, кого треба перевести до іншої групи (класу), то кого б ти назвав?

Якби тебе перевели до іншої групи (класу), то кого б ти взяв із собою?

Якби тебе почастували трьома цукерками, то з ким би ти поділився?

З ким із дітей ти хотів би сидіти поряд?

З ким із дітей ти не хотів би сидіти поряд?

Кого з дітей ти хотів би запросити на день народження?

Кого з дітей не хотів би запросити на свій день народження?

З ким із дітей ти хотів би жити по-сусідству?

З ким ти любиш грати вдома?

З ким ти не любиш грати вдома?

З ким ти любиш займатися вдома?

З ким ти не любиш займатися вдома?

З ким ти любиш удома дивитися телевізор?

З ким ти не любиш дома дивитись телевізор?

З ким ти любиш гуляти?

З ким ти любиш обідати разом?

Якби ти мав два квитки в цирк, то з ким би ти пішов?

На кого в сім'ї ти хотів би бути схожим?

З ким із вихователів (учителів) тобі цікаво на заняттях?

З ким із вихователів (учителів) тобі не цікаво на заняттях?

З ким із вихователів (учителів) тобі цікаво на прогулянці?

З ким із вихователів (учителів) тобі не цікаво на прогулянці?

На кого з вихователів (вчителів) ти хотів би, щоби були схожі інші вихователі (вчителі)?

На кого з вихователів (вчителів) ти хотів би бути схожим?

Хто з вихователів (вчителів) найдобріший?

Хто з вихователів (вчителів) найсуворіший?

Кому з вихователів (вчителів) ти розповіси про свої неприємності?

З ким із вихователів тобі хотілося б піти на екскурсію?

Тобі хочеться побути біля вихователя (вчителя) чи пограти з хлопцями?

На екскурсії в автобусі ти сядеш поряд із вихователем (учителем) чи з хлопцями?

На занятті, якщо ти не зрозумів питання, ти запитуєш у вихователя (вчителя) чи товариша?

Якщо ти відзначаєш свій день народження всією групою (класом), запросиш вихователя (вчителя)?

Якщо тебе вихователь (вчитель) просить допомогти, ти виконуєш із радістю чи тобі це байдуже?

Якщо у тебе відбувається радісна подія, ти розкажеш про це вихователю (вчителю) чи промовчиш?

Тобі подобається, коли тебе хвалить вихователь (учитель), чи тобі це байдуже?

У вихователя (вчителя) день народження, ти хотів би сам подарувати йому квіти, чи ти хочеш, щоб це зробив хтось інший?

Якщо в транспорті ти випадково зустрів вихователя (вчителя), ти підійдеш до нього або вдаси, що не помітив його?

Ти хотів би бути подібним до свого вчителя?

Коли тобі сумно, кого ти хочеш бачити поряд із собою?

Коли тобі сумно, кого ти не хочеш бачити поряд із собою?

Коли тобі весело, кого ти хочеш бачити поряд із собою?

Кому ти розповіси про свій секрет?

Кому ти не розповідатимеш про свій секрет?

З ким ти хотів би займатися улюбленою справою?

З ким ти не хотів би займатися улюбленою справою?

З ким ти поділився б цукеркою?

На кого ти хотів би бути схожим?

На кого ти не хотів би бути схожим?

Додаток 2

Методика «Вибір у дії»

Відповідно до кількості отриманих предметів визначається соціометричний статус дитини в групі за допомогою наступної формули:

де З - статус дитини на групі, у системі взаємовідносин з однолітками; К - кількість привабливих предметів, отриманих дитиною від товаришів групи; п - кількість дітей у групі, що тестується.

Додаткові дані про кількість найбільш, середньо і найменш привабливих предметів, отриманих дитиною, дозволяють судити про те, якою є ступінь близькості тих відносин, у яких ця дитина знаходиться з однолітками. Чим більше найбільш привабливих предметів отримав він у процесі експерименту, тим ближчі його взаємини з однолітками.

Підставою висновків про статус дитини служать кількісні дані, тобто. показник С.

Оцінка результатів

балів – показник З дитини дорівнює 100%.

9 балів – показник С знаходиться в межах від 80% до 99%.

7 балів - показник С знаходиться в інтервалі від 60% до 79%.

5 балів – показник С знаходиться в межах від 40% до 59%.

3 бали – показник С розташовується в межах від 20% до 39%.

1 бал – показник С знаходиться в інтервалі від 0% до 19%.

Висновки про рівень розвитку

балів – дуже високий.

9 балів – високий.

7 балів – середній.

3 бали – низький.

1 бал – дуже низький.

Додаток 3

Програма ігрової корекції труднощів спілкування у дошкільнят

І етап - орієнтовний

Заняття 1

Заняття присвячене знайомству дітей одне з одним. Діти-сіли півколом на стільчики разом із психологом. Усім учасникам дорослий запропонував назвати себе будь-яким ім'ям, яке зберігається за дитиною на весь час занять. Психолог пропонує вибрати дітям будь-яке ім'я чи назву тварини, що має корекційний та діагностичний сенс.

Корекційний сенс полягає в тому, що дитина може таким шляхом як би вийти зі свого старого Я і надіти на себе іншу маску. Діти часто обирають ім'я друзів, назва тварини, яка буває глибоко символічною.

У діагностичному сенсі вибір не свого імені ~ ознака неприйняття себе. Таким чином проявляється відчуття власного неблагополуччя у дитини. Вибір чужого імені є вказівником бажаного об'єкта ідентифікації. Психолог також називає себе.

На першому занятті не треба з'ясовувати, чому дитина назвала себе по-іншому, тому що можна її відлякати. Це питання можна обговорити згодом.

Після такого знайомства психолог пропонує веселу гру «Жмурки», Весела, азартна, вона знімає первісну настороженість дитини. У той же час ця гра - гарний діагностичний прийом, який виявляє вихідний рівень самостійної активностігрупи та деякі групові ролі, що виникають групові ієрархії. Якщо діти грають активно, тобто самі вибирають ведучого, обсмикують тих, хто підказує, значить, група дійсно активна, і психолог займає позицію пасивного спостерігача, щоб швидше склалася стихійна групова структура.

Потім психолог пропонує дітям гру "Паровозик".

Мета гри: створення позитивного емоційного тла, підвищення впевненості у собі, усунення страхів, згуртування групи, формування довільного контролю, вміння підпорядковуватися вимогам одного.

Хід гри. Діти будуються один за одним, тримаючись за плечі. Паровоз везе дітей, долаючи з вагончиками різні перешкоди. Кінцівка заняття має бути спокійною і об'єднуючою. Тому можна запропонувати дітям стати в коло («хоровод») та взяти один одного за руки. Вибрана форма закінчення занять залишиться незмінною і перетвориться на ритуал.

Заняття 2

Якщо група активна, продовжити курс спонтанних ігор. У ході гри в дитячому колективі виникає ієрархія, яка, як правило, виявляє силу та слабкість кожного учасника. Стихійно сформована ієрархія підтримує інших і таким чином сприяє зміцненню дезадаптивних якостей дітей. Вона необхідна для уточнення психологічного діагнозу членів групи та для накопичення того групового досвіду спілкування, від якого згодом треба буде відштовхуватися, демонструючи його позитивні та негативні сторони дітям.

Психолог знаходиться у груповій кімнаті, але ніяк не втручається у дитячі ігри.

Через три заняття вже можна за спостереженнями виділити 5 стихійних ролей:

) товариш лідера (прихвостень);

) неприєднався опозиціонер;

) покірний конформіст (баран);

) "козел відпущення".

Отже, перший рівень I етапу групової психокорекції закінчується, оскільки закінчення цього рівня відрізняють 3 ознаки:

ролі, що зміцнилися,

стереотипні інтеракції,

поява реакцій на присутність ведучого.

Другий рівень I етапу - це етап спрямованих ігор, формування усвідомлюваних навичок та дій; цілеспрямовано задається провідним. Проте необхідно включати спонтанні ігри певний час у кожне заняття.

Це називається "вільний час". Зазвичай на нього приділяється 20 хвилин наприкінці заняття.

Заняття 3

Гра «Жмурки»,

Мета: створення позитивного емоційного тла, усунення страхів, підвищення впевненості у собі.

Хід гри. Всі діти йдуть, танцюючи і наспівуючи якусь пісеньку, і ведуть гравця-кота із зав'язаними очима. Підводять до дверей, ставлять його на поріг і велять взятися за ручку, а потім усі разом (хором) наспів починають співати:

Кіт, кіт Ананасе, Ти лови три роки нас! Ти лови три роки нас, На розв'язуючи око!

Щойно проспівають останні слова, розбігаються у різні боки. Кіт приймається ловити граючих. Всі діти крутяться навколо кота, дражнять його: то торкнуться його пальцем, то смикнуть за одяг.

Гра "Жучок".

Ціль: розкриття групових відносин.

Хід гри. Діти встають у шеренгу за ведучим. Ведучий стоїть спиною до групи, виставивши з-під мишок свою руку з розкритою долонею. Ведучий повинен вгадати, хто з дітей торкнувся його руки (за виразом обличчя, руху). Ведучий водить до тих пір, поки не вгадає правильно-Ведучого вибирають за допомогою лічилки.

Вільний час.

Запропонувати дітям сюжетно-рольові ігри, настільні ігри.

Сюжетно-рольова гра «Магазин «Готовий одяг»

Діти розігрують ситуацію із покупкою одягу, закріплюють поняття – модельєр, дизайнер, елементи рахунку.

Сюжетно-рольова гра «Будівництво міста»

Діти будують будинки, магазин, театр, лікарню. Люди дбають один про одного, розвивається порозуміння. Робітники будують із цеглинок, дощок, блоків, проводять опалення, електрику. Біля будинків саджають дерева та роблять тротуари.

Дітям та дорослим добре жити у місті. Будівництво вулиці, пересування транспорту, дотримання правил вуличного руху.

Сюжетно-рольова гра «Перукарня Салон краси».

Представляють 3 зали - чоловічий, жіночий, дитячий. Діти розподіляють ролі. Майстри освіжають, стрижуть, голять, роблять зачіски, клієнти платять гроші у касу.

. "Хоровод".

У цьому основний акцент робиться не так на вже сформовані ролі, але в встановлення рівності і перетин привілеїв. Існують певні ознаки, що вказують на те, що необхідна групова структура склалася. По-перше, ведучі починають відчувати спрямовану на них агресію, яка добре видно в таких іграх, як «Фортеця» та «Жучок». По-друге, виникають спонтанні тактильні лагідні інтеракції між членами групи.

По-третє, з'явилося серйозне, шанобливе ставлення до ритуалу закінчення заняття. Етап – реконструктивний.

Заняття 4

Гра "Асоціації".

Мета: виховується спостережливість, уява, уміння жестами зобразити людину,

Хід гри. Дитина жестами, мімікою зображує іншу дитину, її особливості, звички, як і їх бачить. Інші діти відгадують, кого він зображує.

Гра "Страшні казки".

Ціль: розвивається сміливість, впевненість до себе, знімається тривога. Гра спрямовано об'єднання групи.

Хід гри. Гаситься світло або зашторені вікнами вікна- Діти по черзі починають у темряві розповідати страшні казки. Якщо рівень довіри у групі високий, то діти відтворюють свої реальні страхи- Дуже корисно їх відразу розіграти, також у темряві.

Гімнастика

Спортивна гра "Турнір".

Мета: виховується довільний контроль, коригується афективна поведінка, розвивається сміливість, впевненість у собі, дитина стає у різні позиції: того, хто змагається; судді; глядача.

Хід гри. Діти обирають суддю та спортсменів. Проводяться спортивні ігри:

а) «Потрап у кеглю». Дитині пропонується сісти і спертися руками ззаду, ноги зігнути. Перед ногами лягає м'яч. Він повинен відштовхнути м'яч, випрямляючи ноги так, щоб потрапити м'ячем у кеглю, поставлену на відстані 3-4 кроки.

б) "Пролізти через руки". Зчепивши пальці обох рук, треба спробувати пролізти через руки так, щоб вони опинилися ззаду. Руки при цьому необхідно тримати "в замку", не відпускаючи.

в) "Бій півнів". Гравці намагаються вивести один одного з рівноваги, стрибаючи на одній нозі і штовхаючи один одного або правим або лівим плечем. Програє той, хто торкнеться землі другою ногою. Руки дітей тримають на поясі. Можна триматися однією рукою за носок зігнутої ноги. Перемагає той, хто довше втримається, стрибаючи на одній нозі.

г) «Сядь-встань». Схрестивши ноги, обхопивши руками плечі, треба підняти зігнуті в ліктях руки перед собою, сісти і підвестися, не допомагаючи собі руками.

Сюжетно-рольова гра "Космонавти"

Побудова ракети, планування спільного польоту на місяць, політ на місяць. Вивчають місячні породи, лікар перевіряє здоров'я космонавтів. Кухарі готують продукти та обід перед польотом. На Землі проводжачі космонавтів.

«Поліклініка»

Окуліст перевіряє зір, рентгенкабінет, медсестри виписують рецепти, вивчення будови організму.

"Дитячий садок"

Помічник вихователя, лікар дбають про дітей.

Гра "Хоровод".

Заняття 5

Гра "Біп".

Ціль: створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, згуртування групи.

Хід гри. Діти сидять на стільчиках-Ведучий із закритими очима ходить по колу» сідає по черзі на коліна до дітей і вгадує, на кому сидить. Якщо він правильно вгадав, то той, кого назвали, каже: Біп.

Гімнастика

. «Сімейні портрети.

Мета: гра служить соціометрії дитячої ігрової групи, і навіть відбиває відносини, що склалися у власній сім'ї, спирається на групове взаємовідносини.

Хід гри. У сім'ю приходить фотограф, щоби зробити сімейний портрет. Він повинен задати сімейні ролі всім членам групи та розсадити їх, принагідно розповідаючи про те, хто з ким дружить у цій сім'ї.

Гра "Дзеркало".

Ціль: дати можливість проявити активність пасивним дітям.

Хід гри. Вибирається один ведучий, решта дітей - дзеркала. Ведучий виглядає у дзеркала, і вони відображають усі його рухи. Психолог слідкує за правильністю відображення.

Вільний час.

Запропонувати дітям настільні, сюжетно-рольові ігри.

Сюжетно-рольова гра «Рибалки»

Рибалки ловлять рибу, привозять її в магазини, здають, торгуються про ціну.

«Правила вуличного руху»

Діти вивчають правила дорожнього руху, розподіляють ролі: регулювальник, водії, пішоходи.

«Лікарня»

Діти розподіляють ролі: хворі, лікарі, медсестри. Привозять хворих на «швидку допомогу», лікар оглядає, призначає лікування, медсестра супроводжує до палати, знайомства та інших хворих.

. "Хоровод".

Діти встають у коло і беруться за руки, дивляться один одному у вічі, посміхаються.

Заняття 6

Сюжетно-рольова гра "День народження".

Ціль: для згуртування групи дітям дається можливість висловити всі образи, зняти розчарування.

Хід гри. Вибирається іменинник. Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Імениннику пропонується згадати, чи він кривдив когось, і виправити це. Дітям пропонується пофантазувати та придумати майбутнє імениннику.

Гра «Плутанина».

Ціль: гра підтримує групове єдність.

Хід гри. Вибирається лічилкою ведучий. Він виходить із кімнати. Інші діти беруться за руки і утворюють коло. Не розтискаючи рук, вони починають заплутуватися – хто як уміє. Коли утворилася плутанина, ведучий заходить у кімнату та розплутує, також не рознімаючи рук у дітей.

Гімнастика

Гра «Хлопчик (дівчинка) – навпаки»;

Ціль: у грі розвивається довільний контроль за своїми діями, знімається рухова розгальмованість, негативізм.

Хід гри. Учасники встають у коло. Ведучий показує події, всі повторюють за ним. Хлопчик, навпаки, повинен робити не так, як усі-

Вільний час (забави за столом),

а) «Видмуй кульку з чашки». У чашку кладуть кульку від настільного тенісу, Дітям по черзі пропонується зробити глибокий вдих, нахилитися над чашкою і дунути в неї так сильно, щоб кулька вилетіла з чашки.

) "Силачі". Гравці упираються ліктями об стіл і з'єднують кисті. Кожен у парі починає тиснути на руку товариша, намагаючись покласти її на стіл. Перемагає той, хто не відриваючи ліктя від столу, змусить партнера покласти руку на стіл.

в) Різні настільні ігри: «Лото», «Цирк», «Літаючі ковпачки», «Шашки», «Вулиці міста» та ін. Граючи в ці ігри, треба дотримуватися правил.

Сюжетно-рольові ігри:

Вчитель веде урок, діти відповідають, показують виконане домашнє завдання, вчитель ставить оцінки за домашнє завдання, зазначає учнів, які добре підготувалися.

"Магазин тканин"

Розподіл ролей: продавці, покупці. Мами підбирають і купують відрізи на сукні, несуть в ательє.

. "Хоровод". Можна запропонувати одночасне легке похитування праворуч, ліворуч.

Заняття 7

Гра «Фортеця».

Ціль: гра дає дітям можливість проявити агресію. Цікава діагностика – хто з ким захоче бути у команді.

Хід гри. Група дітей поділяється на дві команди (за бажанням самих хлопців). Кожна команда будує з меблів фортецю.

Одна команда захищає фортецю, інша команда штурмує. Основна зброя – надувні кульки, м'ячі, м'які іграшки.

Гімнастика

Гра "Зображення предметів".

Мета: виховується спостережливість, уява, вміння бачити іншого.

Хід заняття. Дитина мімікою, жестами зображує предмет, інші його відгадують. Хто правильно назвав, стає провідним.

Гра «Щит та меч».

Мета: вихід агресії, емоційного напруження. Хід гри. Психолог тримає щит, діти б'ють його мечами.

Вільний час.

Запропонувати дітям настільні, сюжетно-рольові ігри, будівельний матеріал.

«Прикордонники»

Розподіл ролей: командир, солдати-прикордонники, собаки, порушники. Прикордонники сміливі, вправні, проводять навчання, заняття, відпочинок, дресирують собак, стоять на посту, ловлять порушника, допитують його, складають документи.

"Ляльковий театр"

Артисти їдуть до прикордонників.

«Поліклініка»

Завдання ті ж, змінюється специфіка кабінету та спеціальність лікарів.

. "Хоровод".

Діти встають у коло, беруться за руки.

Заняття 8

Гра «Чунга-Чанга»,

Мета: корекція емоційної сфери дитини, розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини та вміння адекватно висловити своє.

Хід гри. Мандрівник (психолог) пристав на своєму кораблі до Чарівного острова, де всі завжди радісні та безтурботні. Щойно він зійшов на берег, як його оточили мешканці чудового острова – маленькі чорношкірі діти. І на хлопчиках, і на дівчатках одягнені однакові строкаті спіднички, на шиї – намисто, а у волоссі – пір'я. З веселою усмішкою вони стали пританцьовувати під музику В. Шаїнського «Чунга-Чанга» навколо мандрівника та співати:

Чудо-острів, диво-острів,

Жити на ньому легко та просто,

Жити на ньому легко та просто, Чунга-Чанга!

Мандрівник вирішив назавжди залишитись на цьому острові.

Гімнастика

) Папуга.

) Тюлень на суші.

Тюлень у воді.

Мавпа.

Гра «Баба Яга».

Ціль: корекція емоції агресії, тренування здібностей впливу дітей один на одного.

Хід гри. Діти сидять на стільчиках у колі, обличчям один до одного. Психолог просить показати, яке буває вираз обличчя, поза, жести в дорослих (мами, тата, бабусі, вихователя), що вони зляться дітей. За що дорослі найчастіше гніваються на вас? (Діти розігрують 2-3 сценки.) Як лають вас старші, коли вам дуже страшно? Погрожують покарати, беруть ремінь? (Хлопці говорять і показують.) Що ви робите у відповідь: плачете, посміхаєтеся, б'єтеся, боїтеся? (Розігруються 2-3 сценки.)

Спортивні ігри.

а) "Дракон кусає свій хвіст". Гравці стоять один за одним, тримаючись за талію, що стоїть попереду. Перша дитина – це голова дракона, остання – кінчик хвоста. Поки звучить музика Д. Нурієва «Східний танець», перший гравець намагається схопити останнього – дракон ловить свій хвіст. Інші діти чіпко тримаються один за одного. Якщо дракон не спіймає свого хвоста, то наступного разу на роль голови дракона призначається інша дитина.

б) "Білі ведмеді". Намічається місце, де житимуть білі ведмеді. Двоє дітей беруться за руки – це білі ведмеді. Зі словами «Ведмеді йдуть на полювання» вони біжать, намагаючись оточити і зловити когось із тих, хто грає. Потім знову йдуть на полювання. Коли переловлять усіх, гра закінчується.

в) "Розставити пости". Діти марширують під музику Ф. Шуберта "Марш" один за одним. Попереду йде командир. Коли командир лясне в долоні, той, хто йде останнім дитинаповинен негайно зупинитися. Так командир розставляє всіх дітей у задуманому їм порядку (лінійка, коло, по кутах тощо).

Сюжетно-рольові ігри:

«Кулінарія»

Діти печуть пиріжки, ліплять пельмені, ролі – робітники-пекарі, продавці, покупці.

«Правила вуличного руху»

"Хоровод".

Діти беруться за руки та встають у коло, посміхаються один одному.

Мета: гра на увагу, на вміння впізнавати один одного по

Хід гри. Діти встають у коло, вибирається ведучий. Він встає у центр кола і намагається впізнати дітей за голосом.

Гра «Передай по колу»,

Мета: досягти порозуміння, згуртованості. Хід гри. Діти йдуть по колу, передають гарячу картоплю, льодяник, метелика (пантомімікою). Гімнастика

) Фокусник.

) Силач із гирями.

) Клоуни з гирями.

) Клоун та змія.

) Повітряні акробати.

) Акробати на батуті.

) Клоун на батуті.

) Йог ходить по розбитому склу, вугіллю.

Гра «Двоє друзів».

Мета: гра на зіставлення різних рис характеру, на розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини та вміння адекватно висловити своє, корекція емоційної сфери дитини.

Хід гри. Діти слухають у виконанні психолога вірш Т. Воліної «Два друзі»:

Прийшли два юні друзі на річку засмагати. Один вирішив купатися - став плавати та пірнати. Інший сидить на камінчику і дивиться на хвилю, І плавати побоюється: "А раптом я потону?"

Пішли взимку два друзі кататися на ковзанах. Один стрілою мчить – рум'янець на щоках! Інший стоїть розгублений у друга на виду, тут місце дуже слизьке, а раптом я впаду?!

Гроза друзів застала одного разу на лузі. Один пробіжку зробив – зігрівся на бігу. Інший тремтів під кущиком, і ось справи погані;

Лежить під ковдрами – «Кха-кха!.. Апчхі!»

Діти оцінюють поведінці обох хлопців, розподіляють ролі, Ведучий знову читає вірш, а діти пантомімічно його ілюструють.

Етюд "Так буде справедливо".

Ціль: емоційне усвідомлення дітьми негативних рис свого характеру. Вчити розуміти» яке поведінка якій межі характеру відповідає і як воно оцінюється.

Хід етюду. Психолог пропонує дітям послухати розповідь та оцінити вчинок братів.

«Мама пішла у магазин. Як тільки за ними зачинилися двері, брати почали балуватися; вони то бігали навколо столу, то боролися» то кидали один одному, немов це м'ячик, диванну подушку.

Раптом клацнув замок – це повернулася мама. Старший брат, почувши, що двері відчиняються, швидко сів на диван. А молодший не помітив приходу мами і продовжував грати з подушкою. Він підкинув подушку вгору і влучив у люстру. Люстра почала розгойдуватися. Мама, розсердившись, поставила того, хто провинився в кут. Старший брат підвівся з дивана і став поруч із братом.

Чому ти встав у куток? Я тебе не карала! – сказала мама.

Так буде справедливо, - серйозно відповів старший син. - Це ж я придумав кидатися подушкою.

Мама зворушено посміхнулася і вибачила обох братів». 5. "Хоровод".

Діти встають у коло, беруться за руки. Діти здійснюють одночасно плавні рухи вправо, вліво.

Вільний час

Сюжетно-рольові ігри:

"Взуттєвий магазин"

Розподіл ролей, продавці, покупці. Покупці міряють взуття, продавці пропонують товар. Продавці ввічливі та терплячі, хвалять покупців, пакують взуття.

Гра-подорож «Водолаз»

Пояснити дітям поняття, пов'язані з морем, глибиною, мешканцями, течією моря.

«Космонавти» етап – закріплюючий

Заняття 10

Сюжетно-рольова гра "Розвідники".

Ціль: розвивати моторно-слухову пам'ять, зняти рухову розгальмованість, негативізм.

Хід гри. У кімнаті розставлені стільці у довільному порядку.

Одна дитина (розвідник) йде через кімнату, обминаючи стільці з будь-якого боку, а інша дитина (командир), запам'ятавши дорогу, повинна провести загін тим самим шляхом.

Потім розвідником та командиром загону стають інші діти.

Гімнастика

Дітям показують картинки із зображенням веселих чоловічків, їх рухи треба повторити.

Гра "Дружна сім'я".

Мета: розвиток емоційно-виразних рухів рук і адекватного використання жесту, відобразити взаємини, що склалися в ігровій групі.

Хід гри. Діти сидять на стільчиках, розставлених по колу.

Кожен зайнятий якоюсь справою; один ліпить із пластиліну кульки, інший вбиває в дощечку маленькі гвоздики, хто малює чи в'яже тощо.

Приємно дивитися на сім'ю, де всі так дружно працюють.

Діти повинні робити руками маніпуляції так, ніби в руках у них не уявні предмети, а реальні.

Гра супроводжується музикою Р. Паулса "Золотий клубочок".

Вільний час.

1)Сюжетно-рольові ігри:

Діти пишуть листи, купують конверти, приклеюють марки

«Кулінарія»

«Воїни-захисники»

Діти готуються до навчань, проводять навчання, вони сильні, згуртовані, розуміють спільне завдання, готуються до польотів, навчаються долати смугу перешкод.

) Для емоційного зближення та взаємодії дітей психолог пропонує виконати спільну роботу: зробити загальний малюнок на великому аркуші папір, що розстилається на підлозі.

Тема малювання: «Наш дружній гурт».

Ціль малювання: вплив на поведінку дітей; вони робляться спокійнішими і доступнішими. Поліпшується спілкування з однолітками, закріплюється на малюнку враження, отримане від гри, виявляються страхи.

- "Хоровод".

Діти встають у коло, беруться за руки, дивляться один одному у вічі, передаючи мімікою свій настрій.

Заняття 11

Гра «Чотири стихії».

Мета: розвивати увагу, пов'язану з координацією слухового апарату та рухового аналізатора.

Хід гри. Гравці сидять по колу. Ведучий домовляється з ними, що, якщо він скаже слово "земля", всі повинні опустити руки вниз, якщо слово "вода" - витягнути руки вперед, слово "повітря" - підняти руки вгору, слово "вогонь" - зробити обертання руками в ліктьових суглобах. Хто помиляється, вважається таким, що програв.

Гімнастика

Діти йдуть колом. Звучить нота нижнього регістру – діти стають у позу «плакучої верби» (ноги на ширині плечей, руки трохи розведені в ліктях і висять, голова нахилена до лівого плеча).

На звук, взятий у верхньому регістрі, стають у позу «тополі»: п'яти разом, шкарпетки нарізно, моги прямі, руки піднято вгору, голова закинута назад.

Етюд «Зустріч з другом»,

Мета: розвивати здатність розуміти емоційний стан іншої людини та вміння адекватно висловити своє, Розвивати виразні рухи,

Хід етюду. Психолог розповідає дітям історію;

«Хлопчик мав друг. Але настало літо, і їм довелося розлучитися. Хлопчик залишився у місті, а його друг поїхав із батьками на південь. Нудно в місті без друга. Пройшов місяць. Якось йде хлопчик вулицею і раптом бачить, як на зупинці з автобуса виходить його товариш. Як же зраділи вони один одному!»

За бажанням діти розігрують цю сценку. Виразні рухи: обійми, посмішка, смуток, емоція радості.

Гра "Кораблик".

Ціль: підвищення самооцінки, впевненості в собі.

Хід гри. Двоє дорослих (психолог та педагог) розгойдують за кути ковдру – це кораблик. За словами «Тиха, спокійна погода, світить сонечко», всі діти зображують хорошу погоду.

При слові "Буря!" вони починають створювати шум, кораблик гойдається дедалі сильніше. Дитина, яка знаходиться в кораблику, повинна перекричати бурю: «Я не боюся бурі, я найсильніший матрос!»

Для пояснення цієї гри у перше «плавання» можна надіслати іграшку.

Сюжетно-рольова гра «Бібліотека»

Діти розподіляють ролі: бібліотекарі, читачі, вибирають книжки, бібліотекар рекомендує літературу, читачі беруть книжки, дякують.

. "Хоровод".

Заняття 12

Сюжетно-рольова гра "У магазині дзеркал".

Ціль: розвивати спостережливість, увагу, пам'ять. Створення позитивного емоційного фону. Вправляти почуття впевненості, і навіть вміння підкорятися вимогам одного.

Хід гри. У магазині було багато великих дзеркал. Туди зайшов чоловік, на плечі у нього була мавпочка (вибирається заздалегідь). Вона побачила себе в дзеркалах (дзеркала – діти) і подумала, що це інші мавпочки. Почала корчити їм пики. Мавпочки відповіли їй тим самим. Вона погрозила їм кулаком, і їй із дзеркал погрозили, вона тупнула ногою, і всі мавпочки тупнули ногами. Що не робила мавпочка, всі інші точно повторювали її рухи.

Гімнастика

) Льодяники.

) Струмки.

) Фонтанчик.

) Холод, лід.

) Спека, сонце;

Етюд «Дуже худа дитина».

Мета: вміння висловити страждання та смуток.

Хід етюду. Психолог пояснює дітям: дитина погано їсть, вона стала дуже худою і слабкою, навіть мурашка може її повалити з ніг. Послухайте:

Це хто там сумно йде

І сумну пісню співає?

Мураха пробіг,

Повалив його з ніг-

Митя з дому йшов, до хвіртки дійшов,

Він каші, він каші, він каші не їв,

Худнев, худнув, хворів, слабшав!

І ось він лежить самотній,

Мураха повалив його з ніг!

(Е. Мошковська)

Психолог пропонує дітям показати по черзі, яке худе обличчя у Міті. Потім діти розподіляють між собою ролі бабусі, Міті та мурахи. Бабуся годує Мітю з ложечки. Митя з огидою відсуває від себе ложку. Бабуся годує, одягає Мітю та відправляє його гуляти. Звучить пісня З. Левіної «Митя». Хлопчик, похитуючись, йде до хвіртки (спеціально поставлений стілець). Назустріч йому вибігає мурашка і чіпає його вусиком (пальцем) – Митя падає (присідає).

Гра «Три характери».

Ціль: гра на зіставлення різних характерів. Корекція емоційної сфери дитини.

Хід гри. Діти слухають три музичні п'єси Д. Кабалевського: «Злюка», «Плакса», «Ревушка»; разом із психологом дають моральну оцінку агресії та плаксивості, порівнюють ці стани з гарним настроєм ревини. Троє дітей домовляються, хто яку дівчинку зображатиме, а решта дітей має здогадатися по міміці та жестах, яка дівчинка кого зображає.

Якщо групі мало дівчаток, то злюку і плаксу зображають хлопчики.

. "Хоровод".

Психолог пропонує дітям:

«Досить грати зі злими та страшними. Ми з вами добрі, веселі та дуже дружні хлопці. Ми станемо в коло, візьмемося за руки та посміхнемося один одному.

До побачення, мої славні, добрі, сміливі, чесні, дружні хлопці. Ми обов'язково з вами ще зустрінемося та пограємось у веселі ігри».

Діти водять хоровод під музику польки з кінофільму «Попелюшка» (або будь-яку іншу музику):

Стати, діти, станьте в коло, Стати в коло, станьте в коло. Я твій друг, і ти мій друг,

Найдобріший друг. Ля-ля-ля...

Теги: Сюжетно-рольової гри як засоби розвитку міжособистісних відносин старших дошкільнят Контрольна роботаПедагогіка

інші презентації на тему «Формування міжособистісних стосунків дошкільнят»

«Екологічне виховання дошкільнят» - обґрунтувати необхідність розвиваючої роботи з екологічного вихованнястарших дошкільнят. Спадкоємності взаємодії з дитиною в умовах дошкільного закладу та сім'ї. Віковою адресованістю. Деякі рослини, що охороняються, і тварини свого краю, країни. Вести спостереження у природі під керівництвом вихователя.

«Правове виховання дошкільнят» - Право життя та виховання у своїй сім'ї. Знають всі на світі дорослі та діти, Що сім'я наш кращий другна великій планеті. Право на медичний догляд. "Попелюшка". Без сім'ї надійної людям не прожити пам'ятаєте! Сім'єю треба дорожити! Правове виховання дошкільнят. Тут здоров'я дітям бережуть Медсестри діток зважать і прищеплять.

«Спілкування та міжособистісні стосунки» - правила, дотримання яких дозволяє сподобатися людям. Способи розв'язання конфліктів. Яку роль грає спілкування у міжособистісних стосунках? Обидва хлопчики мовчали. Добро - … Законність - … Тема уроку «Радості та складності спілкування». Правило 1. Щиро цікавтеся іншими людьми. Конфлікт – серйозна суперечність.

«Психологічне здоров'я дошкільника» - Результати дослідження з зорово-моторного гештальту тесту Бендер. У дослідженні взяли участь 9 територіальних управлінь та міських округів Самарської області. Результати дослідження за методикою Р.І.Лалаєвої, Е.В.Мальцевої, Т.А.Фотекової «Переказ прослуханого тексту». Результати дослідження за методикою Прогресивні матриці Дж. Равена.

«Екологічна освіта дошкільнят» - Форми та методи екологічної освіти дошкільнят. Робота із батьками. Висвітлення результатів роботи у засобах масової інформації. Модель організації екологічної освіти дитячому садку. Відеотренінги. Екологічна освіта (пропаганда). Організація екологічного театру «Райдуга». Передовий педагогічний досвід.

"Музичне виховання дошкільнят" - Музично-дидактична гра (МДІ). Музично-дидактичні ігри у дитячому садку. Сфера застосування МДІ. Запитання теми. Класифікація МДІ. Що таке музична культура? Як організувати музичне дозвілля? Свята Розваги Дозвілля Музично-ритмічні заняття Самостійна діяльність дітей.

Життя кожної нормальної людини буквально пронизане контактами з іншими людьми. Потреба спілкування одна з найважливіших людських потреб. Відносини з іншими людьми народжують найбільш гострі та напружені переживання, наповнюють змістом наші дії та вчинки.

Особливо велика роль міжособистісних відносин у дитинстві, так як маленької дитинийого спілкування коїться з іншими людьми це джерело різноманітних переживань, а й головне умова розвитку його особистості, його розвитку.

Значення взаємин із оточуючими величезне, їх порушення - тонкий показник відхилень психічного розвитку. Дитина, яка мало спілкується з однолітками і не приймається ними через невміння будувати міжособистісні стосунки, бути цікавим оточуючим, почувається вразливою, відкинутою. Це може призвести до різкого зниження самооцінки, зростання боязкості в конфліктах, замкнутості. Тому дорослим необхідно допомогти дитині, навчити її налагоджувати відносини з оточуючими, щоб цей факт не став гальмом на шляху розвитку особистості.

Завантажити:

Попередній перегляд:

Введение…………………………………………………………………………..3

Глава 1. Теоретичні основи ігрової взаємодії…………………….6

1.1. Характеристика міжособистісних відносин дошкільнят…………..6

1.2. Вплив гри в розвитку міжособистісних відносин дошкільнят..13

Глава 2. Психолого-педагогічна робота з розвитку міжособистісних відносин дітей дошкільного віку…………………………………….21

2.1. Методи вивчення міжособистісних відносин…………………………21

2.2. Діагностика міжособистісних відносин у грі……………………….28

Заключение…………………………………………………………………….35

Бібліографія………………………………………………………………….36

Вступ

Життя кожної нормальної людини буквально пронизане контактами з іншими людьми. Потреба спілкування одна з найважливіших людських потреб. Відносини з іншими людьми народжують найбільш гострі та напружені переживання, наповнюють змістом наші дії та вчинки.

Особливо велика роль міжособистісних відносин у дитинстві, тому що для маленької дитини його спілкування з іншими людьми це не лише джерело різноманітних переживань, а й головна умова розвитку його особистості, її розвитку.

Значення взаємин із оточуючими величезне, їх порушення - тонкий показник відхилень психічного розвитку. Дитина, яка мало спілкується з однолітками і не приймається ними через невміння будувати міжособистісні стосунки, бути цікавим оточуючим, почувається вразливою, відкинутою. Це може призвести до різкого зниження самооцінки, зростання боязкості в конфліктах, замкнутості. Тому дорослим необхідно допомогти дитині, навчити її налагоджувати відносини з оточуючими, щоб цей факт не став гальмом на шляху розвитку особистості.

Ігрова діяльність - одне із тих видів діяльності, які можна використовувати дорослими з метою формування та розвитку міжособистісних відносин дошкільнят. Адже гру відрізняють наявність уявної ситуації та непродуктивний характер діяльності, що передбачає спрямованість на сам ігровий процес і переживання граючого.

Проблемі взаємодії дошкільнят з однолітками присвячено багато психологічних, педагогічних досліджень (Т.В. Антонова, Г.М. Андрєєва, Я.Л. Коломінський, Є.Є. Кравцова, М.І. Лісіна, Б.Ф. Ломов, А.А. Н. Леонтьєв, В. Н. Мясищев, Н. Н. Обозов, А. В. Петровський, Л. В. Піменова, Т. А. Рєпіна, А. П. Усова, С. Г. Якобсон). Доведено, що спільна гра створює умови для виникнення «дитячого суспільства» та розвитку якостей особистості, що дозволяють дітям взаємодіяти один з одним. Вчені вважають, що гра будучи моделлю соціальних відносин дорослих, за певних педагогічних умов і методів, що сприяють збагаченню його змісту морально цінним сюжетом, формує моральні якості особистості та позитивні взаємини між дітьми (А.К. Бондаренко, Л.П. Бочкарьова, Т.Г. Н. Бабаєва, М. В. Воробйова, В. Я. Воронова, Р. І. Жуковська та інші).

Проблема розвитку міжособистісних відносин дітей дошкільного віку актуальна тим, що це різноманітна і щодо стійка система емоційних відносин, ядром яких спрямовані іншу людину почуття. Вони знаходять, як правило, своє вираження у спілкуванні та спільній діяльності, у взаємооцінках членів групи, а також у їх переживаннях, що мають виборчий характер.

Мета роботи: виявлення особливостей розвитку позитивних міжособистісних відносин дошкільника у процесі ігрової діяльності.

Об'єкт дослідження: міжособистісні стосунки дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: ігрова діяльність як умова розвитку міжособистісних відносин дітей дошкільного віку.

Завдання роботи:

зробити теоретичний аналіз літератури про розвиток міжособистісних відносин дітей дошкільного віку;

Вивчити особливості розвитку міжособистісних стосунків дітей старшого дошкільного віку;

Розглянути методи вивчення міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури на тему, емпіричні методи дослідження.

Гіпотеза: Гра, будучи провідним видом діяльності дошкільника, а отже, і найефективнішим засобом виховно-освітньої роботи, дозволяє сформувати позитивні міжособистісні стосунки у дитячому колективі

Глава 1. Теоретичні основи ігрової взаємодії

1.1.Характеристика міжособистісних відносин дошкільнят

Вивчення міжособистісних відносин дітей у більшості досліджень (особливо зарубіжних) зводиться до вивчення особливостей їх спілкування та взаємодії. Поняття «спілкування» і «ставлення», зазвичай, не розлучаються, а терміни вживаються синонімічно. Нам здається, що це поняття слід розрізняти.

Саме слово «ставлення» у російській є віддієслівним іменником (від дієслова «відносити»), сенс якого означає, що хтось комусь щось відносить. Але специфіка цієї дії полягає в тому, що відноситься не річ чи предмет, а щось ідеальне, що може жити лише у свідомості суб'єкта (уявлення, оцінка, почуття, думка тощо). Відповідно до цього говорити про «відношенні» означає мати на увазі суб'єктивний зв'язок, який встановлюється між індивідом і якимось зовнішнім об'єктом (предметом, людиною, подією) і проявляється в його емоційних реакціях, категоризації даного об'єкта, певному шаблоні дій [21, с. 194].

Цей сенс закріплено у класичному визначенні відносин особистості, яке належить В.М. Мясищеву: відносини - цілісна система індивідуальних, виборчих, свідомих зв'язків особистостей з різними сторонами об'єктивної дійсності, що включає три взаємопов'язані компоненти: ставлення людини до людей, себе, до предметів зовнішнього світу.

Психічний розвиток дитини починається із спілкування. Спілкування – одне із найважливіших чинників загального психічного розвитку. У дослідженнях провідних вітчизняних психологів доведено, що потреба у спілкуванні у дітей є базисом для подальшого розвитку всієї психіки та особистості вже на ранніх етапах онтогенезу (Венгер Л.А., Виготський Л.С., Лісіна М.М., Мухіна В.С ., Рузька О.С. та інші). Саме у процесі спілкування з іншими людьми дитина засвоює людський досвід. Без спілкування неможливе встановлення психічного контакту для людей. [12, с. 31]

Спілкування, специфічний вид безпосередньої взаємодії. Воно на відміну від предметної взаємодії здійснюється за допомогою різноманітних комунікативних засобів: мовленнєвих, мімічних, пантомімічних, спілкування не тотожне взаємини, ядром яких є вибіркові, спрямовані почуття.

// Семенюк Л.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальний посібникдля студентів/За ред. Д.І. Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. - Москва: Інститут практичної психології, 1996. – 304 с.

// Семенюк Л.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальний посібник для студентів / Под ред. Д.І. Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. - Москва: Інститут практичної психології, 1996. – 304 с.

14. Леонтьєв А.М. Психологічні основи дошкільної гри/О.М. Леонтьєв// Вибрані психологічні твори, у 2 томах. - Т.1. - М: Педагогіка, 1983. - 315с.

15. Міжособові відносини дитини від народження до семи років / Н. І. Ганошенко, Л. Н. Галігузова, С. Ю. Мещерякова, А. Г. Рузська, Є. О. Смирнова; За ред. Е. О. Смирновий. - М: Московський психолого-соціальний інститут; Воронеж: Видавництво НВО "МОДЕК", 2001. – 240 с.

16. Психологія дошкільника. - Москва. : Просвітництво, 1975. - 239 с. : іл.

17. Рєпіна, Т. А. Відносини між однолітками в групі дитячого садка / Т. А. Рєпіна. - М.: Педагогіка, 2008. - 148 с.

18. Рузська, А. Г. Розвиток спілкування дитини з дорослими та однолітками / А.Г. Рузька// Дошкільне виховання. – 1988. – № 2. – С.44-49.

19. Смирнова, Е. О. Особливості спілкування з дошкільнятами: навч. посібник/Є.О. Смирнова. – М.: Academia, 2000. – 151 с.

20. Смирнова, Е. О. Дитяча психологія: Підручник для вузів. 3-тє вид., перероб. - СПб.: Пітер, 2009. - 304 с.: іл.

21. Смирнова, Е. О. Міжособистісні відносини дошкільнят: діагностика, проблеми, корекція/Є.О. Смирнова, В.М. Холмогорова. - М.: Владос, 2003. - 158 с. : іл.

22. Смирнова, Є.О., Гударєва О.В. Стан ігрової діяльності сучасних дошкільнят // Психологічна наука та освіта. 2005. №2. - 76-86 с.

23. Смирнова, Є. О., Утробіна В. Г. Розвиток ставлення до однолітка в дошкільному віці // Питання психології, 1996. - №3. - 5-14 с.

24. Терещук, Р. І. Розвиток популярності серед товаришів// Дошкільне виховання. - 1983. - № 9. - С. 45-47.

25. Усова, А. П. Роль гри у вихованні дітей. За ред. О. В. Запорожця. М.: "Освіта", 1976. - 96 с.

26. Ельконін, Д.Б. Дитяча психологія/Д.Б. Ельконін. - М: Просвітництво, 1960. - 456с.

27. Ельконін, Д. Б. Психологія гри. - 2-ге вид. - М: Гуманіт. вид. центр ВЛАДОС, 1999. – 360 с.

Ігри, створені задля формування доброзичливих міжособистісних взаємин у старших дошкільнят

Ігри є спеціально вибудуваною системою, у якій кожен етап спирається на попередній і готує наступний. Усередині кожного етапу запропоновано бажану послідовність ігор, що розвивають ті чи інші аспекти взаємин дітей. Багаторазове повторення тих самих ігор є важливою умовою їхнього розвиваючого ефекту.

1 етап - Спілкування без слів.

Життя у лісі

Дорослий сідає на підлогу та розсаджує дітей навколо себе. «Давайте пограємо у тварин у лісі. Ми не знаємо людської мови. Але ж треба нам якось спілкуватися, тому ми вигадали свою особливу мову. Коли ми хочемо привітатись, ми тремся один про одного носами (вихователь показує, як це робити, підходячи до кожної дитини); коли хочемо запитати, як справи, ми плескаємо своєю долонею по долоні іншого (показує); коли хочемо сказати, що все гаразд, кладемо свою голову на плече іншому; коли хочемо висловити іншому свою дружбу і любов - трьомся за нього головою (показує). Чи готові? Тоді розпочали. Зараз ранок, ви щойно прокинулися, визирнуло сонечко». Подальший хід гри ведучий може вибирати довільно (наприклад, повіяв холодний вітер, і тварини ховаються від нього, притулившись один до одного; тварини ходять один до одного в гості; тварини чистять свої шкірки тощо). При цьому важливо стежити, щоб діти не розмовляли між собою, не змушувати дітей грати, підбадьорювати нових учасників тощо. Якщо діти починають розмовляти, вихователь підходить до них та прикладає палець до губ.

Добрі ельфи

Вихователь сідає на підлогу та збирає дітей навколо себе. «Колись давним-давно люди не вміли спати. Вони працювали і вдень, і вночі і, звичайно, дуже втомлювалися. І тоді добрі ельфи вирішили допомогти їм. Коли наставала ніч, вони прилітали до людей, ніжно гладили їх, заспокоювали, ласкаво заколисували, надсилали їм добрі сни. І люди засинали. Вони не знали, що їхній сон - справа рук добрих ельфів, адже ельфи не вміли розмовляти людською мовою і були невидимі. Невже ви про це ніколи не чули? Адже вони прилітають до кожного з вас і охороняють ваш сон. Давайте пограємо у добрих ельфів. Нехай ті, хто сидить праворуч від мене, будуть людьми, а ті, хто ліворуч, - ельфами. А потім ми поміняємось. Чи готові? Почали. Настала ніч, люди лягають спати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх». Діти-люди лежать на підлозі і «сплять», діти-ельфи підходять до кожного з них, ніжно гладять, тихо співають пісеньки, тріплють волосся і т.д. Потім діти змінюються ролями.

Хвилі

Вихователь збирає дітей навколо себе і каже: «У морі зазвичай бувають невеликі хвилі, і так приємно, коли вони омивають тебе. Давайте зараз перетворимося на морські хвилі, рухатимемося, ніби ми хвилі, так само, як вони шелестіти і дзюрчати, усміхатися, як хвилі, коли вони іскряться на сонці». Потім дорослий пропонує всім охочим по черзі «скупатися в морі». «Купиться» стає в центрі, «хвилі» оточують його і, погладжуючи, тихенько дзюрчать.

Театр тіней

«Кожен з вас має тінь. Ми часто не звертаємо на неї уваги, хоча вона – наш найвірніший друг. Вона слідує за нами всюди і точно повторює всі наші рухи: гуляє, бігає, стрибає, займається і спить разом з нами. Вона дружить із тінями наших друзів, слухається тіней наших мам та тат. Вона як дві краплі води схожа на нас, тільки вона не вміє розмовляти і видавати звуки: вона все робить безшумно. Давайте уявимо, що ми – наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подивимося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом збудуємо що-небудь із уявних кубиків. Але при цьому ми намагатимемося робити це тихо-тихо, не лунаючи жодного звуку. Добре? Тоді розпочали». Діти разом із дорослим мовчки пересуваються по кімнаті, дивляться один на одного, вітаються за руку. Дорослий показує дітям приклад гри з уявними кубиками: бере до рук уявний предмет, оглядає його, кладе на підлогу, бере наступний, кладе його на попередній кубик, поправляє, підкликає дітей до себе, показує їм, що вийшло, жестами просить їх допомогти будувати далі .

Іграшки, що ожили

Зібравши дітей навколо себе на підлозі, дорослий каже: «Ви, напевно, чули про те, що ваші іграшки, з якими ви граєте вдень, прокидаються і оживають уночі, коли ви лягаєте спати. Заплющте очі, уявіть свою улюблену іграшку (ляльку, машинку, конячку, робота) і подумайте, що вона робить уночі. Чи готові? Тепер нехай кожен із вас побуде своєю улюбленою іграшкою і, поки господар спить, познайомиться з рештою іграшок. Тільки робити все це треба мовчки, бо прокинеться господар. Після гри ми спробуємо вгадати, яку іграшку зображував кожен із вас». Вихователь зображує якусь іграшку (наприклад, солдатика, який б'є в барабан, або неваляшку тощо), пересувається по кімнаті, підходить до кожної дитини, оглядає її з різних боків, вітається з нею за руку (або віддає честь), підводить дітей один до одного та знайомить їх. Після закінчення гри дорослий знову збирає дітей навколо себе та пропонує їм вгадати, хто кого зображував. Якщо діти не можуть вгадати, вихователь просить хлопців по одному ще раз показати свою іграшку, пройшовшись по кімнаті.

2 етап – Увага до іншого.

Загальне коло

Вихователь збирає дітей довкола себе. «Давайте зараз сядемо на підлогу, але так, щоб кожен із вас бачив усіх інших хлопців і мене, і щоб я могла бачити кожного з вас». (Єдиним вірним рішенням тут є створення кола) Коли діти розсідають у коло, дорослий каже: «А тепер, щоб переконатися, що ніхто не сховався і я бачу всіх, і всі бачать мене, нехай кожен із вас привітається очима з усіма по колу. Я почну перша, коли я привітаюся з усіма, почне вітатись мій сусід». (Дорослий заглядає в очі кожній дитині по колу і злегка киває головою, коли він «привітався» з усіма дітьми, він торкається плеча свого сусіда, пропонуючи йому привітатись з хлопцями).

Переходи

Діти сидять у колі. Вихователь просить дітей уважно подивитися один на одного: «У кожного з вас волосся відрізняється за кольором. Тепер поміняйтеся місцями так, щоб крайнім праворуч, ось на цьому стільці, сидів той, у кого найсвітліше волосся, поруч з ним - у кого темніше, а крайнім праворуч, на цьому стільці, сидів той, у кого найтемніше волосся. Жодних галасливих обговорень. Почали». Дорослий допомагає дітям, підходить до кожного з них, торкається їх волосся, радиться з іншими, куди його посадити, і т.д.

Люстерко

Дорослий, зібравши дітей навколо себе, каже: «Напевно, кожен з вас удома має дзеркало. А інакше як ви можете дізнатися, як ви сьогодні виглядаєте, чи йде вам новий костюм чи сукня? А що робити, якщо дзеркала під рукою не знайдеться? Давайте сьогодні пограємо у дзеркала. Встаньте парами один проти одного (дорослий допомагає дітям розбитись на пари). Вирішіть, хто з вас людина, а хто дзеркало. Потім ви поміняєтеся ролями. Нехай людина робить те, що роблять перед дзеркалом: вмивається, зачісується, робить зарядку, танцює. Дзеркало має одночасно повторювати всі дії людини. Тільки треба намагатися робити це дуже точно, адже неточних дзеркал не буває! Чи готові? Тоді спробуймо». Вихователь встає в пару з кимось із дітей і копіює всі його рухи, показуючи іншим приклад. Потім пропонує дітям грати самостійно. При цьому він стежить за перебігом гри та підходить до пар, у яких щось не виходить.

Зіпсований телефон

Діти сидять у колі. Дорослий звертається до будь-якої дитини з проханням пошепки розповісти своєму сусідові, що він робив у вихідні. Завдання - передати це повідомлення ланцюжком, кажучи пошепки один одному. Наприкінці гри перший та останній учасники вимовляють початковий варіант повідомлення та те, що почув останній.

Передай рух

Діти стають у коло та заплющують очі. Дорослий, перебуваючи в загальному колі, вигадує якийсь рух (наприклад, причісується, миє руки, ловить метелика і т.д.), потім «будить» свого сусіда і показує йому свій рух, той «будить» наступного і показує йому, і так - по колу, поки всі діти не прокинуться і не дійде черга до останнього. Гра триває до тих пір, поки всі бажаючі не загадають свого руху і не передадуть його по колу.

Передай настрій

Правила гри - ті ж, що і в попередній, тільки ведучий повинен вигадати настрій (сумний, веселий, тужливий, здивований і т.д.). Коли діти передали його колом, можна обговорити, який саме настрій був загаданий. Потім ведучим стає будь-хто. Якщо хтось із дітей хоче побувати ведучим, але не знає, який настрій загадати, вихователь може допомогти йому, підійшовши та підказавши йому на вушко якийсь настрій.

Тінь

Вихователь збирає дітей і пропонує їм згадати, як вони грали в тіні раніше: «Пам'ятаєте, ми колись грали з вами в тіней? Але тоді кожен із нас був власною тінню. А сьогодні давайте спонукаємо тінями інших. Поділіться на пари (вихователь допомагає дітям розділитись на пари). Нехай один із вас буде людиною, а інший – його тінню. Потім ви змінитеся. Людина ходитиме по кімнаті і робитиме вигляд, ніби він у лісі: збирає ягоди, гриби, повитий метеликів, а тінь точно повторюватиме його рухи». Дорослий просить когось із дітей зобразити, ніби він збирає в кошик гриби, а сам іде за ним і точно копіює всі його рухи. Потім пропонує дітям грати самостійно. Якщо дітям подобається гра, наступного разу їм можна дати інше завдання, наприклад: прикрасити новорічну ялинку, сходити в магазин та купити продукти; прокинутися, вмитися і зробити зарядку та ін.

Розмова крізь скло

Вихователь допомагає дітям розбитись на пари, а потім каже: «Уявіть, що один з вас знаходиться у великому магазині, а інший чекає на вулиці. Але ви забули домовитися про те, що потрібно купити, а вихід на іншому кінці магазину. Спробуйте домовитися про покупки через скло вітрини. Але пам'ятайте, що вас поділяє таке товсте скло, що спроби кричати марні: партнер все одно вас не почує. Після того як ви «домовилися», ви можете обговорити, чи правильно ви зрозуміли одне одного». Вихователь вибирає дитину і намагається пояснити їй жестами, що вона має купити, а потім запитує її, чи все вона зрозуміла. Потім діти грають самостійно. Вихователь стежить за перебігом гри, допомагає парам, у яких щось не виходить. Потім можна змінитись ролями.

Знайди свого брата чи сестру

Зібравши дітей навколо себе, вихователь каже: «Ви знаєте, що всі звірі народжуються сліпими, і лише за кілька днів вони відкривають очі? Давайте пограємо у сліпих звірят. Зараз я підійду до кожного, зав'яжу йому очі хусткою і скажу, чиє він дитинча. У кожного з вас буде свій братик або сестричка, які будуть говорити однією мовою з вами: кошенята - нявкати, цуценята - скиглити, телята - мукати. Ви повинні знайти одне одного за звуком». Дорослий зав'язує дітям очі і пошепки говорить кожному, чий він дитинча і які звуки він повинен видавати. Розподіляти ролі потрібно таким чином, щоб у групі було по два дитинчати кожного з тварин. Діти повзають по підлозі, «говорять» своєю мовою і шукають іншу дитину, яка «говорить» тією ж мовою. Після того як діти знайшли свої пари, вихователь розв'язує їм очі та пропонує познайомитися з іншими парами дитинчат.

Хто сказав?

Вибирається ведучий, який сідає спиною до групи. Потім один із дітей, на якого показав вихователь, вимовляє: «Ти мій голос не впізнаєш, хто сказав – не вгадаєш». Ведучий повинен дізнатися за голосом, хто з дітей промовив цю фразу. Наступним ведучим стає дитина, голос якої вгадали. Гра триває доти, доки кожна дитина не побувала в ролі ведучого.

Радіо

Діти сидять у колі. Вихователь сідає спиною до групи та оголошує: «Увага, увага! Втратилася дівчинка (докладно описує когось із групи: колір волосся, очей, зріст, сережки, якісь характерні деталі одягу). Нехай вона підійде до диктора». Діти слухають і дивляться один на одного. Вони повинні визначити, про кого йдеться та назвати ім'я цієї дитини. У ролі диктора радіо може побувати кожен бажаючий.

Уперте дзеркало

Зібравши дітей, вихователь каже: «Ви уявляєте, прокидаєтеся ви вранці, заходите у ванну, дивіться у дзеркало, а воно повторює всі ваші рухи навпаки: ви піднімаєте руку, а воно – опускає, ви повертаєте голову наліво, а воно – направо, ви закриваєте одне око, а воно – інше. Давайте пограємо у такі дзеркала. Розбійтеся на пари. Нехай один із вас буде людям, а інший – упертим дзеркалом. Потім ви поміняєтеся ролями». Дорослий допомагає дітям розділитися на пари та розподілити ролі. Потім, обравши одну дитину, вихователь пропонує їй зробити що-небудь, а сам повторює всі його рухи навпаки. Після цього діти грають самостійно під наглядом вихователя, який допомагає їм у разі скрути.

З насіння - у дерево

Діти стоять у колі. Вихователь стоїть у центрі і пропонує дітям перетворитися на маленьке зморщене насіння (стиснутись у грудочку на підлозі, прибрати голову та закрити її руками). Дорослий-садівник дуже дбайливо ставиться до насіння, поливає їх (гладить по голові та тілу), доглядає. З теплим весняним сонечком насіння починає повільно рости (діти-насіння повільно піднімаються). У нього розкриваються листочки (руки піднімаються), росте стеблинка (витягується тіло), з'являються гілочки з бутонами (руки убік, пальці стиснуті). Настає радісний момент, і бутони лопаються (різко розтискаються кулачки), і паросток перетворюється на чудову сильну квітку. Настає літо, квітка гарніє, милується собою (оглянути себе), посміхається квітам-сусідам, кланяється ним, злегка торкається їх пелюстками (кінчиками пальців дотягнутися до сусідів). Але подув вітер, настає осінь. Квітка гойдається в різні боки, бореться з негодою (розгойдування руками, головою, тілом). Вітер зриває пелюстки та листя (опускаються руки, голова), квітка згинається, хилиться до землі та лягає на неї. Йому сумно. Але ось пішов зимовий сніжок. Квітка знову перетворилася на маленьке насіння (звернутися на підлозі). Сніг укутав насіння, йому тепло і спокійно. Незабаром настане весна, і воно оживе. Вихователь ходить між дітьми, показує їм рухи. Після того як діти згортаються на підлозі, дорослий підходить до кожної дитини, гладить її.

3 етап - Узгодженість дій.

Сороконіжка

Вихователь розсаджує дітей на підлозі та каже: «Уявляєте, як складно жити сороконіжці, адже у неї цілих 40 ніжок! Завжди є небезпека заплутатися. Давайте пограємо у сороконіжку. Встаньте один за одним рачки і покладіть руки на плечі сусіда. Чи готові? Тоді починаємо рухатись уперед. Спочатку – повільно, щоб не заплутатися. А тепер – трохи швидше». Вихователь допомагає дітям побудуватися один за одним, спрямовує рух сороконіжки. Потім вихователь каже: "Ох, як втомилася наша сороконіжка, вона буквально падає від втоми". Діти, як і раніше, тримаючи сусідів за плечі, падають на килим.

Ліпимо скульптури

Вихователь допомагає дітям розділитись на пари, а потім каже: «Нехай один із вас буде скульптором, а інший – глиною. Глина – дуже м'який та слухняний матеріал. Зараз я дам кожному скульптору фотографію його майбутньої скульптури, не показуйте її партнеру. Уважно подивіться на свою фотографію і спробуйте «виліпити» зі свого партнера таку саму статую. При цьому ви не можете розмовляти, адже глина не знає мови та не може вас зрозуміти». Дорослий роздає дітям фотографії різних статуй та пам'ятників. Потім вибирає будь-яку дитину і починає «ліпити» з неї скульптуру, попередньо показавши всій групі фотографію свого майбутнього пам'ятника. Після цього діти «ліплять» самостійно, дорослий стежить за грою та підходить до хлопців, у яких щось не виходить. Потім діти показують свої скульптури вихователю та іншим парам. Після цього дорослий знову роздає фотографії і діти змінюються ролями.

Сліпий і поводир

Вихователь допомагає дітям розділитись на пари. Одному з дітей дорослий зав'язує хусткою ока, він – сліпий, його партнер – поводир. Поводир повинен провести «сліпу» дитину через різні перешкоди, які заздалегідь створені вихователем зі стільців, столів, коробок тощо. Мета поводиря – провести свого «сліпого» товариша по кімнаті так, щоб він не спіткнувся і не впав. Після проходження маршруту діти змінюються ролями. Вихователь разом з рештою дітей стежить за перебігом гри, допомагає, якщо виникають труднощі.

На стежці

На підлозі або асфальті креслиться вузька смужка. Вихователь звертає увагу дітей на смужку: «Це - вузька стежка на засніженій дорозі, нею одночасно може йти тільки одна людина. Зараз ви розділитеся на пари, кожен з вас стане по різні боки стежки. Ваше завдання - піти одночасно назустріч один одному і стати на протилежний бік стежки, жодного разу не заступивши за межу. Перемовлятися при цьому марно: мете хуртовина, ваші слова забирає вітер, і вони не долітають до товариша». Вихователь допомагає дітям розбитись на пари. Спостерігає разом з рештою дітей за тим, як по стежці проходить чергова пара. Успішне виконання цього завдання можливе лише в тому випадку, якщо один із партнерів поступиться дорогою своєму товаришеві.

Лабіринт

Зі стільців, повернутих один до одного спинками, вихователь розставляє на підлозі заплутаний лабіринт з вузькими переходами. Потім каже: «Зараз вам доведеться пройти весь лабіринт. Але це - не простий лабіринт: його можна пройти вдвох, тільки повернувшись один до одного обличчям. Якщо ви хоч раз обернетесь або розчепите руки, двері зачиняться, і ви не зможете більше вибратися назовні». Діти діляться на пари, стають один до одного обличчям, обіймаються та починають повільно проходити лабіринт. При цьому перший дитина йдеспиною вперед, повернувшись обличчям до партнера. Після того, як перша пара пройшла весь лабіринт, починає рух друга пара. Діти разом із дорослим дивляться за перебігом гри.

Плутанка

Діти стоять у колі, взявшись за руки. Вихователь каже: «Тримайте один одного за руки дуже міцно і в жодному разі не забирайте рук. Зараз ви заплющу очі, а я вас заплутаю. Ви повинні будете розплутатися, жодного разу не розірвавши ваше коло». Діти заплющують очі, дорослий заплутує їх: повертає дітей спиною одне до одного, просить дітей переступити через зчеплені руки сусідів тощо. Таким чином, коли діти розплющують очі, замість кола виходить купа-мала. Діти мають розплутатися, не рознімаючи рук.

Змійка

Діти стоять один за одним. Вихователь пропонує їм пограти у змійку: «Я буду головою, а ви – тулубом. У нас на заваді буде багато перешкод. Уважно стежте за мною і точно повторюйте мої рухи. Коли я обходжу перешкоди, обходьте їх точно за мною, коли я перестрибуватиму через ями, нехай кожен з вас, коли дійде його черга, перестрибне так само, як я. Чи готові? Тоді поповзли». Коли діти освоїлися з вправою, вихователь переходить у хвіст змійки, а дитина, яка була за ним, стає наступним ведучим. Потім, за командою вихователя, його змінює новий ведучий - і так доти, доки всі діти по черзі не побувають у ролі ведучого.

Зачаровані друзі

Вихователь збирає дітей навколо себе і каже: «В одній країні жив-був злий чарівник, улюбленим заняттям якого було сварити всіх. Але люди у цій країні були дуже дружні. І тоді він розлютився і вирішив їх зачарувати. Він з'єднував кожну людину з її другом так, що вони перетворювалися на одне ціле. Вони приростали один до одного пліч-о-пліч, і у них на двох було всього дві руки, дві ноги і т.д. Давайте пограємо в таких зачарованих друзів. Поділіться на пари, міцно обійміть один одного за талії та вважайте, що цієї руки у вас немає. Є лише по одній руці на кожного. Ходити складно, адже ноги теж зрослися, так що доводиться крокувати як одній суті. Спочатку - крок двома ногами, що зрослися, потім - єдиний крок двома бічними ногами (вихователь вибирає двох дітей і показує іншим, як вони можуть ходити). Пройдіться по кімнаті, звикніть один до одного. Звикли? Тепер спробуйте поїсти. Сідайте за стіл. Пам'ятайте, що у вас на двох лише дві руки. В одну руку беріть ложку, в іншу – шматочок хліба. Їжте та відкушуйте хліб по черзі. Пам'ятайте, що потрібно бути уважним до дій вашого друга, інакше нічого не вдасться». Якщо дітям подобається гра, можна запропонувати їм разом вмитися, причесатися, зробити зарядку та ін.

Насос та надувна лялька

Вихователь розбиває дітей на пари. Один - надувна лялька, з якої випущено повітря - лежить на підлозі в розслабленій позі (зігнуті коліна, руки, голова опущена). Інший "накачує" ляльку повітрям за допомогою "насоса": ритмічно нахиляється вперед, на видих вимовляє: "С-сс". Лялька повільно наповнюється повітрям, розпрямляється, твердіє - і вона надута. Потім ляльку здувають, несильно натиснувши їй на живіт, повітря поступово виходить із неї зі звуком "с-с-с", вона знову "опадає". Після цього діти змінюються ролями.

4 етап – Загальні переживання.

Злий дракон

Для цієї гри необхідно принести в групу кілька великих картонних або дерев'яних коробок, в яких могли б поміститися 2-3 дитини. На початку гри вихователь пропонує дітям стати гномами, що живуть у маленьких будиночках. Коли діти займуть місця в будиночках, дорослий каже їм: «У нашій країні велике лихо. Щоночі прилітає великий-превеликий злий дракон, який забирає людей у ​​свій замок на горі, і що з ними трапляється далі, ніхто не знає. Існує єдиний спосіб врятуватися від дракона: коли на місто насуваються сутінки, люди ховаються у свої будиночки, сидять там, обнявшись, і вмовляють один одного не боятися, втішають один одного, гладять. Дракон не виносить ласкавих і добрих слів і коли чує, як вони долинають з дому, намагається якнайшвидше пролетіти цей будинок і продовжує пошуки іншого будинку, з якого такі слова не долинають. Отже, останні сонячні промені повільно гаснуть, на місто спускаються сутінки і люди поспішають сховатися у свої будиночки і міцніше обійнятися». Вихователь ходить між будинками, зображуючи дракона, страхітливо виє, загрожує, зупиняючись біля кожного будиночка і заглядаючи всередину, і, переконавшись, що діти всередині будиночка підтримують і втішають одне одного, переходить до наступного.

Хто смішніше засміється

Вихователь розсаджує дітей довкола себе і каже: «В одній країні правив Король Сміх, і була у нього дружина – Королева Реготуха. А ще в них було багато дітей Смішинок. Люди в цій країні ніколи не сумували та сміялися з ранку до вечора. І ось одного разу до країни Сміху прийшов чужинець. Його прийняли дуже гостинно і, звичайно ж, попросили розповісти про ті країни, де він побував. І тоді мандрівник повідав їм, що на всі сусідні держави напала страшна хвороба - люди перестали сміятися і плакали цілодобово. Довго не спало цієї ночі королівське сімейство і все ворожило, як же допомогти сусідам. А вранці Король Сміх і Королева Реготуха зібрали своїх дітей Смішинок і спорядили їх у дорогу, щоб вони розбрелися світом і навчили людей сміятися. З того часу так і блукають Смішинки світом, і скрізь, де б вони не з'явилися, лунає сміх, і люди починають веселитися. І лише один раз на рік усі Смішинки повертаються до свого королівства, щоб відвідати Короля та Королеву та побачити один одного. Що тут починається! Вони сміються так щиро та голосно, що земля ходить ходуном. Давайте сьогодні влаштуємо свято сміху і всі разом сміятимемося щиро і радісно, ​​як Смішинки. Домовилися? Тоді розпочали. А я подивлюся, хто з вас сміється смішніше». Вихователь починає заразливо сміятися, підходить до кожної дитини, сміється разом із нею, кличе інших дітей.

Діти, що заблукали

Вихователь збирає дітей і пропонує їм пройтися лісом: «Давайте уявимо, що всі ми вирушили до лісу: збираємо гриби, весело граємося на галявині, ловимо метеликів, рвемо квіти. Сонечко ласкаво гріє нас, а легкий вітерець ніжно тріпає наше волосся». Діти ходять по кімнаті, уявляючи себе у лісі. Через деякий час дорослий знову збирає дітей навколо себе і каже: «Настає вечір, небо темніє. Знаєте, у лісі вечір настає набагато швидше, ніж у місті. Стає холодно, пора додому. А дороги додому ми й не знаємо! Схоже, ми заблукали. Темрява огортає нас з усіх боків, гілки дерев непривітно і страшно шелестять. Давайте притиснімо один до одного, щоб зігрітися, і спробуємо йти вперед. Мені страшно і холодно, я вся тремчу. А ви? Давайте спробуємо покликати на допомогу, раптом нас хтось почує. Ау! Ау! Притисніться один до одного міцніше, а то замерзнете або загубитеся». За кілька хвилин блукань вихователь каже: «Боюсь, сьогодні нам не дістатися до дому. Ще зайдемо кудись і взагалі ніколи не виберемося звідси! Я розпалю багаття, щоб ми змогли в нього погрітися, і заспіваю вам колискову». Діти розсідаються навколо вогнища, «гріють руки», тиснуться один до одного, вихователь співає їм тиху пісеньку. «А ось і ранок! Ой, дивіться, он дорога. Які ж ми дурні, всю ніч сиділи в лісі за два кроки від дороги додому. Зате скільки пригод!

Шпигуни

Для гри потрібні картонні чи дерев'яні коробки. Вихователь ділить групу на кілька підгруп по 2-3 особи. Попередньо дорослий ховає в різних місцях кімнати "телеграми з шифруванням" (це можуть бути аркуші паперу, на якому написані незрозумілі значки). «Ви – шпигуни. Ваша держава надіслала вас на дуже відповідальне завдання: ви повинні дістати документ державної ваги. Але це треба зробити так, щоб вас ніхто не помітив. Для цього вам видали маскувальні захисні коробки, забравшись у які ви будете повільно і дуже акуратно підбиратися до місця, де захована телеграма із шифруванням. Завдання це дійсно важливе і вкрай небезпечне, адже будь-якої миті вас можуть упіймати і посадити у в'язницю. Іноді ви чутимете сигнал тривоги (вихователь видає звук, схожий на звук сигналізації): це поліцейські влаштовують облаву на шпигунів. У цей момент ви повинні завмерти на місці та припинити рух, інакше потрапите. Будьте дуже обережні, пересувайтеся повільно і дуже тихо. Ви можете іноді дивитися в лужок, піднімаючи коробку, але щоразу при цьому ви ризикуєте бути спійманими». Вихователь накриває дітей коробками, попередньо пояснивши, де лежить важливий документ, який має знайти кожна підгрупа. Діти пересуваються по кімнаті за напрямком кожен до своєї телеграми. Періодично дорослий дає сигнал тривоги і діти припиняють рух. Коли всі групи дісталися своїх телеграм, вихователь підходить до кожної з груп і дякує від імені уряду за успішне виконання секретного завдання.

Дві країни

Вихователь поділяє групу на дві підгрупи. Потім вихователь розповідає казку: «Колись давно – давно було дві сусідні держави. Одне населяли веселі жителі: вони багато сміялися та жартували, часто влаштовували свята. Інше - сумні жителі: вони весь час думали про сумне і багато сумували. Жителям веселої держави було дуже шкода своїх сумних сусідів, і одного разу вони зібралися прийти до них на допомогу: вони вирішили заразити сумних жителів своїми веселощами та сміхом. Нехай ті, хто сидить від мене ліворуч, будуть сумними людьми. Спробуйте згадати про щось дуже сумне і сумне. Уявіть, як повинні почуватися люди, які ніколи - ніколи не раділи. Ті, хто сидять від мене праворуч, будуть веселими людьми. Ви ніколи не знали печалі та веселилися все життя. Тепер ваше завдання – заразити своїм сміхом та радістю ваших сумних сусідів. Встаньте один навпроти одного, і нехай ті сумні хлопці, які заразяться сміхом веселих мешканців, переходять на їхній бік і починають заражати своєю радістю тих, хто все ще сумує».

Обіймалки

На підлозі позначається невелике коло таким чином, що вся група може поміститися в ньому, тільки міцно притиснувшись один до одного. Дорослий каже: «Ви - скелелази, які з великими труднощами залізли на вершину найвищої гори у світі. Тепер вам потрібно відпочити. У скелелазів є така традиція: коли вони досягають вершини, вони стоять на ній і співають пісеньку:

Ми - скелелази

До верху дійшли,

Вітру прокази

Нам не страшні.

Запам'ятали? Тоді вставайте на майданчик. Вона дуже маленька, а за межею - глибока безодня. Тому на ній можна стояти тільки дуже тісно притиснувшись один до одного і міцно обійнявшись. Підтримуйте одне одного, щоб ніхто не впав». Діти встають у коло; обійнявши один одного, і співають.

Ні! Так!

Діти вільно бігають по приміщенню та голосно-гучно кричать: «Ні! Ні!». Зустрічаючись, зазирають у вічі один одному і ще голосніше кричать: «Ні!». За сигналом вихователя діти зупиняються, а потім продовжують бігати і цього разу кричати «Так!», як і раніше, заглядаючи один одному в очі.

Актори

Діти стоять у колі. «Ви всі – актори, а я – глядач. Я говоритиму, кого ви повинні зобразити. Хороший актор грає так, що глядачі вірять у те, що він зображує. Похмуріться, як осіння хмара; розлючена людина; зла чарівниця. Усміхніться, як кіт на сонці; саме сонце; Буратіно; хитра лисиця; радісна дитина; наче ви побачили сонце. Позлиться, як дитина, у якої забрали морозиво; два барани на мосту; людина, яку вдарили. Злякайтеся, як діти, що загубилися у лісі; заєць, що побачив вовка; кошеня, на яке гавкає собака. Встаньте, як тато після роботи; людина, яка підняла важкий вантаж; мураха, що притягла велику муху. Відпочиньте як турист, що зняв важкий рюкзак; дитина, яка допомогла мамі прибрати весь будинок; втомлений воїн після перемоги Намагайтеся уявити, як почуваються ваші герої, і точно передати їхній стан. Дивіться один на одного, намагайтеся заразити своїх сусідів цим станом.

Нічні звуки

Вихователь збирає дітей навколо себе і каже: «Сьогодні ми з вами пограємо в каченят, які заблукали в лісі. Нехай троє хлопців будуть каченятами, а решта - деревами, корчами та кущами в лісі. Потім у кожного з вас буде можливість змінитися ролями і побути каченятами. Каченята втекли з пташиного двору. Ніч застала їх у лісі. До того ж зіпсувалася погода. Пішов дощ, здійнявся вітер. Дерева голосно риплять і гнуть гілки під натиском вітру майже до землі, а каченятам здається, що їх хапають великі темні та мокрі лапи. Перегукуються пугачі, а каченята думають, що це хтось кричить від болю. Довго металися каченята лісом, поки не знайшли собі містечко, де можна було сховатися». У кімнаті приглушується світло, діти зображують дерева, корчі та пні, вони приймають загрозливі пози і видають гучні загрозливі звуки: завивають, охають та ін. Каченята блукають по кімнаті, сахаються від дерев і корчів, тремтять від страху і холоду. Через кілька хвилин вихователь вказує каченят на печерку, де вони можуть сховатися від дощу (під столом). Діти забираються під стіл, стискаються в грудочку. Коли дорослий включає світло, він пропонує бажаючим помінятися з каченятами ролями, і гра триває доти, доки кожен бажаючий не побував у ролі каченяти.

Курка з курчатами

У грі беруть участь мама-курка, маленькі курчата та хижий шуліка, який за ними полює (цю роль виконує дорослий ведучий). Спочатку мама-курка з курчатами гріються на сонечку, бризкаються біля ставка, шукають черв'ячків на галявині та ін. Раптом налітає хижий птах і намагається викрасти курчат. Мама-курка має вкрити, сховати своїх дітей, зібрати їх разом та захистити від небезпеки. Можна використовувати великий шматок тканини, щоб діти могли сховатись під ним. Захованого курчати шуліка вкрасти не зможе. Коли всі курчата заховані, шуліка ще деякий час загрозливо крутиться над ними, а потім відлітає. Мама-курка випускає своїх дітей з укриття, і вони знову граються на галявині. У наступних іграх роль мами-курки та шуліки можна доручати іншим, особливо «проблемним» дітям.

5 етап – Взаємодопомога у грі.

Старенька бабуся

Вихователь поділяє дітей на пари. Кожна пара складається з бабусі (дідуся) та онуки (онука). Необхідно перевести сліпого старичка через вулицю з інтенсивним рухом. Декілька дітей грають роль машин і бігають туди-сюди вулицею. «Поводирю» треба вберегти «стареньких» від машин.

Живі ляльки

Вихователь розбиває групу на пари. «Давайте уявимо, що ваші ляльки оживають не лише ночами, а й удень. Вони вміють говорити, просити, бігати та ін. Давайте уявімо, що один з вас - дитина, а інший - його лялька-дівчинка або лялька-хлопчик. Лялька щось проситиме, а її господар - виконувати її прохання і піклуватися про неї». Дорослий пропонує навмисне помити ляльці руки, погодувати, погуляти, укласти спати і т.п. При цьому вихователь попереджає, що господар повинен виконувати всі капризи ляльки та не змушувати її робити те, чого вона не хоче. Коли діти приймуть ігрову ситуацію та захопляться, нехай продовжують грати самі. У наступній грі вони мають помінятися ролями.

Капелюх чарівника

Для гри необхідні різнокольорові картки та капелюх. Вихователь роздає дітям по три різнобарвні картки кожному, розсаджує їх навколо себе і каже: «На світі живе добрий чарівник, який лікує хворих дітей. Він прилітає до хворого, надягає йому на голову свій чарівний капелюх, і дитина моментально одужує. До вас він теж прилітає, тільки ви його не бачите, бо він невидимка. Але біда, цей чарівник - жахливий розгублення. Ось і тепер він втратив свій капелюх і шукає його вже другу добу, а він лежить у нас з вами. (Вихованець показує дітям капелюх) Є лише один спосіб повернути її власнику. Хочете допомогти чарівнику та всім хворим дітям заразом? Потрібно заповнити його капелюх вашими кольоровими картками, і тоді, пролітаючи повз нього, він помітить його. Але є ще одна умова: щоб капелюх не втратив своєї лікувальної сили, різнокольорові картки не можна класти просто так. Кожен із вас обов'язково повинен у чомусь допомогти іншому і тільки після цього покласти свою картку, інакше капелюх не більше лікуватиме дітей». Протягом дня вихователь нагадує дітям про те, що до вечора капелюх має бути наповнений кольоровими картками, а класти їх можна лише після того, як дитина допомогла одноліткові. Увечері вихователь знову збирає дітей та урочисто ставить капелюх на підвіконня, щоб уночі чарівник знайшов його.

Гноміки

Для гри потрібні дзвіночки (або брязкальця) за кількістю учасників. Один дзвіночок повинен бути зіпсований (не дзвеніти). Дорослий пропонує дітям пограти у гномиків. У кожного з гномиків є чарівний дзвіночок: коли він дзвенить, гномик набуває чарівну силу- він може загадати будь-яке бажання, і воно колись виповниться. Діти одержують дзвіночки. «Давайте послухаємо, як дзвеніть ваші дзвіночки! Кожен з вас по черзі дзвонитиме і загадуватиме своє бажання, а ми слухатимемо. Діти по колу дзвеніть своїми дзвіночками, але раптом виявляється, що один із них мовчить. "Що ж робити? В одного з наших гномиків не дзвенить дзвіночок! Це таке йому нещастя! Він тепер не зможе загадати бажання... Може, ми його розвеселимо? Чи подаруємо щось замість дзвіночка? Чи спробуємо виконати його бажання? (Діти пропонують свої рішення) А може, хтось поступиться на якийсь час свій дзвіночок, щоб гномик міг дзвонити їм і загадати своє бажання?» Зазвичай хтось із дітей обов'язково пропонує свій дзвіночок, за що, звичайно, отримує подяку дитини та схвалення групи та дорослого.

Заблукавши дитина

Вихователь збирає дітей навколо себе та каже: «Сьогодні ми з вами пограємося у звірів у лісі. Кожен із вас буде тим звіром, яким він захоче. А один із вас буде дитиною. З ранку дитина пішла з мамою в ліс і сама не помітила, як змарнував її і заблукав. Так він і прокинув у лісі весь день, а потім, стомлений і переляканий, сів під дерево і заплакав. Отут його й виявили звірі. Вони дуже здивувалися, адже до цього жоден із них не бачив живої людини. Але дитина так гірко плакала, що звірам стало шкода її і, порадившись, вони вирішили допомогти цій дивній істоті. Вони стали гладити його, щоб втішити, побудували йому будиночок з гілок дерев і каміння, щоб він зміг переночувати в ньому, заспівали йому колискову пісеньку своєю звіриною мовою, а вранці провели його до дороги, що веде додому». Після розповіді вихователь організує сюжетно-рольову гру. Він нагадує дітям, що вони не знають людської мови, і тому не можуть розмовляти; допомагає побудувати будинок з уявних гілок та каміння; повідомляє про настання ночі та прихід ранку тощо. Гру можна повторювати, при цьому бажано на роль дитини, що втратилася, призначати «проблемних» - агресивних або, навпаки, замкнутих дітей.

День помічника

Вихователь збирає зранку всю групу і каже: Сьогодні у нас з вами незвичайний день. Ми допомагатимемо один одному, але так, щоб це не було помітно. Зараз я підійду до кожного з вас і скажу, кому він намагатиметься сьогодні допомогти у всьому. Не говоріть про це більше нікому. Увечері ми з вами знову зберемося разом, і ви спробуєте здогадатися, хто ж вам сьогодні допомагав, і подякуйте йому». Протягом дня дорослий нагадує дітям про завдання. Увечері вихователь знову збирає групу та просить кожну дитину по черзі розповісти про те, як і хто допомагав їй.

6 етап – Добрі слова та побажання.

Спляча красуня

«Колись дуже-дуже давно злий-презлий чарівник задумав зачарувати красуню, яка жила в замку неподалік. Він приспав її, і вже більше ста років красуня спить непробудним сном. Чари чарівника розсіються тоді, коли хтось підійде до неї, погладить її і придумає для неї найкрасивіше прізвисько». Гра триває доти, доки всі охочі не спонукають у ролі Сплячої красуні.

Побажання магів

«Колись давно, коли добрі маги жили серед людей, було прийнято при народженні дитини запрошувати цих магів у будинок. Кожен маг дарував дитині побажання, яке обов'язково виконувалося. Давайте пограємо в магів. Ви можете побажати все, що завгодно, адже ви дуже потужні. Хто із вас буде дитиною? Не сперечайтеся, тому що дитиною встигне побувати кожен із вас».

Добрі чарівники

Діти сидять у колі. Вихователь розповідає: «В одній країні жив лиходій-грубіян. Він міг зачарувати будь-яку дитину, обізвавши її поганими словами. Зачаровані діти не могли веселитися і бути добрими, поки добрі чарівники не розчарують їх, назвавши лагідними іменами». Діти, уявляючи себе добрими чарівниками, підходять один до одного і намагаються розчарувати, називаючи лагідними іменами.

Компліменти

Сидячи у колі, діти беруться за руки. Дивлячись у вічі сусідові, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Приймає комплімент киває головою і каже: «Дякую, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусідові. Вправа проводиться за колом.

Чарівні окуляри

Вихователь: «У мене є чарівні окуляри, в які можна розглянути лише хороше, що є в людині, навіть те, що людина іноді ховає від усіх. Нехай кожен з вас приміряє ці окуляри, подивиться на інших хлопців і постарається побачити якнайбільше хорошого в кожному, можливо, навіть те, чого раніше не помічав».

Конкурс хвальків

Діти сидять у колі. Вихователь: «Зараз ми проведемо з вами конкурс хвалько. Виграє той, хто краще похвалиться. Хвалитися ми будемо не собою, а своїм сусідом. Адже це так приємно – мати найкращого сусіда! Подивіться уважно на того, хто сидить праворуч від вас, подумайте, який він, що в ньому хорошого, що він уміє, які добрі вчинки зробив, чим може сподобатися».

Сполучна нитка

Діти сидять у колі, передаючи один одному клубок ниток так, щоб усі, хто вже тримали клубок, взялися за нитку. Передача клубка супроводжується висловлюваннями, що діти хотіли б побажати іншим. Починає дорослий, показуючи цим приклад. Потім він звертається до дітей, питаючи, чи хочуть вони щось сказати. Коли клубок повернеться до ведучого, діти на прохання вихователя натягують нитку і заплющують очі, уявляючи, що вони становлять одне ціле, кожен з них важливий і значущий у цьому цілому.

Якби я був королем

Діти сидять у колі. «Ви знаєте, що королі можуть усі? Давайте уявімо, що ми подарували своєму сусідові, якби ми були королями. Вигадали? Тоді нехай кожен по колу скаже, який подарунок він зробив би. Починайте зі слів: «Якби я був королем, то подарував би тобі...». Вигадуйте такі подарунки, які могли б по-справжньому порадувати вашого сусіда, адже який хлопчик буде радий, якщо йому подарують гарну ляльку? - а от якщо літаючий корабель!... Так, до речі, не забудьте подякувати королю за подарунок, адже тільки після цього ви самі зможете стати королем і подарувати своєму сусідові ваш власний подарунок».

Я хотів би бути таким же, як ти...

«У кожній людині є багато чудових рис. Давайте подумаємо, які переваги мають хлопці вашої групи і в чому ви хотіли б бути на них схожі. Подумали? А тепер по колу підходьте до кожного і кажіть йому: «Я хотів би бути таким самим... (розумним, красивим, радісним) як ти».

Свято ввічливості

«Сьогодні у нашій групі оголошується свято ввічливості! Чемні люди відрізняються тим, що ніколи не забувають дякувати оточуючим. Зараз у кожного з вас з'явиться шанс виявити свою ввічливість і подякувати іншим хлопцям за щось. Ви можете підходити до кого хочете і говорити: «Дякую тобі за те, що ти...». Ось побачите, дякувати іншим за щось - це дуже приємно. Намагайтеся нікого не забути і підійти до кожного, адже істинно ввічливі люди ще й дуже уважні. Чи готові? Тоді починаємо».

День прощення

«Як часто ми кривдимо одне одного і навіть не помічаємо цього. А якщо й помічаємо, то не завжди вибачаємось. Адже це так важливо! Давайте сьогодні попросимо один в одного прощення, навіть якщо нема за що. На всякий випадок. Адже краще зайвий раз вибачитись, ніж зайвий раз образити. Згодні? Тоді зробіть два кола - зовнішнє і внутрішній і встаньте один до одного обличчям (вихователь допомагає дітям встати, утворивши два кола). І попросіть один одного прощення. А коли попросите, обійміться на знак вічного примирення. Після цього поміняйтеся партнерами – і так по колу».

Листівки у подарунок

Діти розбиваються на пари. «Сьогодні ми з вами малюватимемо листівки у подарунок один одному. Намалюйте листівку свого партнера. Вона має бути дуже гарна, ніжна та добра. Коли листівка буде готова, я підійду до кожного з вас і ви продиктуєте добрі слова та побажання вашому другу, а потім подаруйте йому листівку».

Чарівні намисто

«Сьогодні ми з вами робитимемо нами один для одного. Спочатку кожен з вас зробить стільки намистин, скільки людей у ​​нашій групі, а потім ми нанижемо по одній вашій намистині на намисто кожного. Але наші намисто не прості, а чарівні. Нанизуючи свою намистину на намисто товариша, ви побажаєте йому щось, і ваше побажання обов'язково здійсниться».

7 етап – допомога у спільній діяльності.

Закінчи малюнок

Діти сидять у колі. У кожного – набір фломастерів або олівців та аркуш паперу. Вихователь каже: «Зараз кожен із вас почне малювати свою картину. На мою бавовну ви перерве малювання і тут же віддасте свою незакінчену картинку сусіду зліва. Він продовжить малювати вашу картинку, потім на мою бавовну перерветься і віддасть її своєму сусідові. І так до тих пір, поки малюнок, який ви почали малювати на початку, не повернеться до вас».

Перчатки

Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички із різним незафарбованим візерунком. Кількість пар перчаток має відповідати кількості пар учасників гри. Кожній дитині дається вирізана з паперу рукавичка і пропонується знайти власну пару, тобто. рукавичку з таким самим візерунком. Діти ходять по кімнаті та шукають свою пару. Після того, як кожна пара рукавичок зустрінеться, діти повинні розфарбувати однаково рукавички, причому їм дається лише три олівці різного кольору.

Майстер та підмайстри

Вихователь ділить групу на підгрупи по три-чотири особи. Одна дитина майстер, решта – підмайстри. Вихователь каже: «У нашому місті оголошено конкурс на найкращу аплікацію, у якому беруть участь найзнаменитіші майстри. У кожного майстра є свої підмайстри, які точно повинні виконувати всі його інструкції. Майстер вигадує сюжет і розподіляє обов'язки: один повинен вирізати деталі потрібної форми, інший шукати потрібні кольори, третій - намазувати клей. Майстер наклеюватиме деталі на аркуш паперу» після того, як роботи готові, влаштовується виставка.

Загальна картина

Вихователь приносить великий лист ватману і каже: «Пам'ятаєте, на самому початку ми з вами грали у звірів у лісі? У нашому лісі жили добрі тварини, які дуже любили одне одного, завжди були готові прийти на допомогу іншому і ніколи не сварилися. Сьогодні ми з вами всі разом намалюємо цей ліс і всіх його мешканців, адже ми так на них схожі: ми теж любимо один одного, завжди допомагаємо і ніколи не сваримося один з одним!»

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Життя кожної нормальної людини буквально пронизане контактами з іншими людьми. Потреба спілкування одна з найважливіших людських потреб. Відносини з іншими людьми народжують найбільш гострі та напружені переживання, наповнюють змістом наші дії та вчинки.

Особливо велика роль міжособистісних відносин у дитинстві, тому що для маленької дитини його спілкування з іншими людьми це не лише джерело різноманітних переживань, а й головна умова розвитку його особистості, її розвитку.

Міжособистісні відносини розглядаються як виборчі переваги, як уявлення про інше (про його соціальні та особистісні якості), як здатність до спільної діяльності.

Саме у дошкільні роки, як свідчать спеціальні дослідження О.М. Леонтьєва., Л.І. Божович зав'язуються перші стосунки між дітьми.

Група дитсадка первинна соціально - психологічна спільність, перше «дитяче суспільство», яке надає, поруч із сім'єю, визначальний впливом геть становлення особистості дошкільника. Становлення особистості групи багато в чому залежить від того, які відносини складаються між її членами, тому важливо вивчати особливості міжособистісних відносин дошкільнят. Дослідженнями цієї проблеми займалися Співаковська, Божович, Лісіна.

Значення взаємин із оточуючими величезне, їх порушення - тонкий показник відхилень психічного розвитку. Дитина, яка мало спілкується з однолітками і не приймається ними через невміння будувати міжособистісні стосунки, бути цікавим оточуючим, почувається вразливою, відкинутою. Це може призвести до різкого зниження самооцінки, зростання боязкості в конфліктах, замкнутості. Тому дорослим необхідно допомогти дитині, навчити її налагоджувати відносини з оточуючими, щоб цей факт не став гальмом на шляху розвитку особистості.

Ігрова діяльність - одне із тих видів діяльності, які можна використовувати дорослими з метою формування та розвитку міжособистісних відносин дошкільнят. Адже гру відрізняють наявність уявної ситуації та непродуктивний характер діяльності, що передбачає спрямованість на сам ігровий процес і переживання граючого.

Аналізуючи специфіку гри Т. Антонова, Л. Артем'єва виділяють спілкування та взаємодію як необхідна умоваїї виникнення та існування у дитячому віці, що дозволяє розглядати гру, як змістовне спілкування. Гра сприймається як ігровий діалог, спосіб розуміння, проникнення у сенс, наміри співрозмовника.

У грі граючому доступні лише його власні почуття, а як тільки він «увійде в роль», йому відкриються не тільки почуття його ролі, які стануть його власними почуттями, а й почуття партнерів, об'єднаних із ним єдністю дії та впливу. Коли дитина грає ту чи іншу роль, вона не просто фіктивно переноситься в чужу особистість; беручи він роль і входячи у ній, він розширює, збагачує, поглиблює власну особистість. У цьому плані особистості дитини для її ролі грунтується значення гри у розвиток як уяви, мислення, волі, а й особистості загалом. Особистість та її роль життя тісно взаємопов'язані; й у грі через ролі, які дитина він приймає, формується і розвивається його особистість, вона сама.

Дуже великі можливості гри у задоволенні властиві дитині потреби у спілкуванні. У разі дошкільного закладу зазвичай складаються ігрові групи, які об'єднують дітей із загальними інтересами, взаємним симпатіям.

Вже у старшій групі дитсадка існують досить міцні виборчі відносини. Діти починають займати різне становище серед однолітків: одні більш віддані більшості дітей, інші - менше. Зазвичай переваги одних дітей перед іншими пов'язують із поняттям «лідерство». Проблема лідерства є однією з найважливіших у соціальній психології. При всьому різноманітті трактувань цього поняття сутність лідерства в основному сприймається як здатність до соціальної впливу, керівництва, домінування та підпорядкування собі інших. Феномен лідерства традиційно пов'язується з вирішенням якогось завдання, з організацією будь-якої важливої ​​для групи діяльності. Дане розуміння досить важко прикласти до групи дошкільнят, зокрема групи дитячого садка. Ця група не має чітких цілей і завдань, у неї немає певної, загальної, що об'єднує всіх членів діяльності, тут важко говорити про рівень соціального впливу. Разом з тим не викликає сумніву факт переваги певних дітей, їх особливої ​​привабливості.

Тому більш правильно для даного віку говорити не про лідерство, а про привабливість чи популярність таких дітей, яка, на відміну від лідерства, не завжди пов'язана з вирішенням групового завдання та з керівництвом будь-якої діяльністю. Ступінь популярності дитини у групі ровесників має велике значення. Від, як складаються відносини дошкільника групи однолітків, залежить наступний шлях його особистісного та розвитку. Становище дітей у групі (ступінь їх популярності чи знедоленості) у психології виявляється соціометричними методами, які дозволяють виявити взаємні (чи взаємні) виборчі уподобання дітей.

В силу привабливості гри дошкільнята виявляються в ній здатними до більшої згідливості, поступливості, терпимості, ніж у дійсному житті. Граючи, діти вступають у такі відносини, яких у інших умовах ще «недорослі», саме: у відносинах взаємного контролю та допомоги, підпорядкування, вимогливості. Наявність таких відносин говорить про те, що граюча група стає «граючим колективом».

Дорослі можуть допомогти у двох відносинах: по-перше, навчити соціальним навичкам на наочних прикладах та поясненнях; по-друге, створити умови, що дозволяють дітям набути успішного досвіду взаємодії з однолітками.

Саме реалізація цього напряму найцікавіша, тому що в науковій та методичній літературі немає чітко сформульованих педагогічних умов розвитку міжособистісних відносин дошкільнят.

Значимість теми у тому, щоб показати як розвиваються міжособистісні відносини дітей старшого дошкільного віку у театралізованої грі.

Проблема: який зв'язок формування міжособистісних відносин старших дошкільників із театралізованою грою.

Мета дослідження:виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність процесу формування міжособистісних відносин старших дошкільнят за допомогою театралізованої гри.

Об'єкт дослідження: міжособистісні стосунки дітей старшого дошкільного віку

Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування міжособистісних відносин старших дошкільнят

Гіпотеза дослідження:Процес формування міжособистісних відносин старших дошкільнят буде ефективним за таких умов:

1. Як засіб формування міжособистісних відносин використовуватиметься театралізована гра.

2. Буде розроблена програма формування міжособистісних відносин старших дошкільнят, заснована на театралізованій грі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу щодо проблеми міжособистісних відносин дітей молодшого дошкільного віку.

2. Виявити показник сформованості міжособистісних відносин дітей старшого дошкільного віку.

За виконання роботи застосовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, наукової та навчальної літератури; констатуючий, формуючий та контрольний експеримент, а також розробка корекційно-розвивальної програми, що сприяє розвитку сприятливих міжособистісних відносин старших дошкільнят.

1. Міжособистісні відносини дітей старшого дошкільногозросту та театралізована гра

1.1 Вікові особливості старшого дошкільного віку

У дошкільному віці виділяється 2 форми внеситуативного спілкування – пізнавальна та особистісна.

У першій половині дошкільного віку (3-5 років) утворюється пізнавальна форма внеситуативного спілкування дитини з дорослим. Він починає ставити дорослому численні питання. Тому дітей цього віку часто називають «чомучками». Ці питання надзвичайно різноманітні і охоплюють практично всі галузі знань про мир, природу, суспільство. Все, що дитина чує від дорослого і що бачить сама, намагається упорядкувати, встановити закономірні відносини. Тому спілкування дитини з дорослим носить пізнавальний характер. Дорослий починає виступати перед дитиною у новій якості – як джерело нових знань, як дорослий, який «знає все», здатний вирішити сумніви та відповісти на запитання. А оскільки в ході такого спілкування з дорослим обговорюються теми, безпосередньо не пов'язані з навколишнім оточенням, спілкування вперше набуває внеситуативного характеру. Проте світ природних, фізичних явищ незабаром перестає відповідати інтересам дітей. Їх дедалі більше починають залучати події, які відбуваються серед людей.

До 5 років починає зароджуватися, а до кінця дошкільного віку складається нова для дошкільника форма спілкування – внеситуативно – особистісна. На відміну від попередньої форми, її змістом є світ людей, а чи не речей.

Старші дошкільнята вважають за краще говорити про правила поведінки, про себе, про своїх батьків. Провідними мотивами стають особистісні. Соціальна ситуація розвитку дошкільника не обмежується його контактами з оточуючими дорослими. Крім реальних оточуючих дитину дорослих у житті та свідомості дошкільника з'являється ще один – ідеальний дорослий. Він існує лише у свідомості дитини як ідея, а не як конкретна реальна людина. А найголовніше, він втілює у собі досконалий образ будь-якої суспільної функції: дорослий – тато, лікар, продавець, водій, директор тощо. Причому цей ідеальний дорослий як уявляється чи мислиться дитиною, але стає мотивом його дій.

Дитина хоче бути такою, як цей ідеальний дорослий . Його головна потреба цьому етапі розвитку - бути «як дорослий», робити «як дорослий».

Але реально включитися у доросле життя дошкільник не може через свої обмежені можливості.

У цьому полягає основне протиріччя віку - у розриві між його прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення безпосередньо.

Єдиною діяльністю, яка дозволяє йому вирішити це протиріччя, є сюжетно-рольова гра. У такій грі дитина бере на себе роль дорослого та вступає у певні стосунки з іншими «ідеальними дорослими». Дорослий у рольовій грі присутній не безпосередньо, а опосередковано через ту роль, яку бере на себе дитина. Поведінка дитини на грі, його ставлення до речей та інших дітей, виконують інші ролі, опосередковані чином ідеального дорослого і спрямовується їм. Саме тому, що рольова гра дає дитині можливість вступити у взаємодію з такими сторонами життя, які недоступні їй у реальній практиці, вона є провідною діяльністю дошкільника. . У ній, з одного боку, завдяки рольовому дії, відбувається засвоєння норм суспільних відносин, з другого - формування самого механізму особистісного поведінки. Дитина вчиться підпорядковувати свою поведінку ідеальному образу дорослого, який став мотивом його діяльності. А основним мотивом ігрової діяльності є, якнайкраще виконати взяту на себе роль, діяти «як дорослий». Цей мотив підпорядковує собі безпосередні спонукання дитини і є провідним. З цього погляду саме у рольовій грі дитина дошкільного віку може відтворити та освоїти сенси та мотиви діяльності дорослих, саме у рольовій грі вона може засвоїти норми та правила поведінки, які існують у світі дорослих. Саме рольової грі стає довільність у поведінці, оскільки без дотримання правил ігрової дії гра може «зруйнуватися», «не відбутися». Дитина в грі вчиться долати свої безпосередні бажання та підпорядковувати свою поведінку правилам гри.

Однією з найважливіших новоутворень дошкільного віку є уяву. Уява тісно пов'язане з пам'яттю - в обох випадках дитина діє в плані образів і уявлень. Пам'ять у сенсі можна як «відтворюючу уяву». Але крім відтворення образів минулого досвіду уяву дозволяє дитині будувати та створювати щось нове, оригінальне, чого раніше у його досвіді не було.

Дитина створює уявну ситуацію у грі, складає фантастичні історії, малює вигадані ним персонажі. У цей період дитина не просто вигадує, вона вірить у свій уявний світ і живе у ньому.

Він живе у уявній ігровій ситуації. Казкові чи театральні персонажі є для нього цілком реальними. Придумані та реальні історіїйому важко помітні. Ця емоційна насиченість уявних образів і віра у уявну ситуацію є одним із найважливіших специфічних особливостей дошкільного віку.

Найважливішим новоутворенням цього періоду є довільна поведінка, яку можна визначити як поведінку, опосередковану нормами та правилами.

У дошкільному дитинстві створюється попередній образ своєї поведінки. Образ поведінки, який може бути заданий у формі узагальненого правила, чи ігрової ролі, чи дій конкретної людини, постає як регулятор. Дитина починає опановувати і керувати своєю поведінкою, порівнюючи його із цим зразком. Це порівняння із зразком і є усвідомленням своєї поведінки. Старший дошкільник починає розуміти, що він уміє, а що ні, він усвідомлює не лише свої дії, а й внутрішні переживання – бажання, уподобання, настрої тощо.

І уяву, і довільну поведінку складаються, виявляються та розвиваються в різних видахдіяльності дошкільника: ігрової, продуктивної та навчальної.

Крім ігрової та продуктивної діяльності у дошкільному дитинстві починає складатися навчальна діяльність. І хоча у своєму розвиненому вигляді ця діяльність складається лише поза дошкільного віку, окремі її елементи виникають тут.

Основна особливість навчальної діяльності та її відмінність від продуктивної у тому, що вона спрямовано не так на отримання зовнішнього результату, але в цілеспрямоване зміна себе - придбання нових знань і способів действия.

Розвиток центральної нервової системи характеризується прискореним формуванням низки морфофізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини становить уже 90% розміру поверхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобові частки мозку.

Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих верств (так званих асоціативних зон), у яких здійснюються процеси, що визначають успіх складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій та причинно-наслідкових відносин, формування складних міжаналізаційних зв'язків та ін.

Так, діти старшого дошкільного віку розуміють складні узагальнення, що утворюються з урахуванням міжфункціональних зв'язків. Наприклад, раніше вони засвоїли, що під поняттям «одяг» маються на увазі різні предмети: пальто, сукня, сорочка, штани та ін.

Тепер вони здатні усвідомити, що іграшки, меблі, посуд поєднує те, що ці речі зроблено руками людини. У дітей розширюються уявлення про основні види взаємозв'язків між живою та неживою природою. Усе це створює можливість повідомлення дошкільникам систематизованих знань.

На шостому році життя дитини вдосконалюються основні нервові процеси: збудження та особливо гальмування. У цей період дещо легше формуються всі види умовного гальмування (диференційоване, запізнювальне, умовне гальмо та ін.) Удосконалення диференційованого гальмування сприятливо позначається на дотриманні дитиною правил поведінки. Діти чаші надходять, як треба, і утримуються від недозволеного.

Старший дошкільник здатний диференціювати м'язові зусилля. Тому на заняттях фізичною культурою він може виконувати вправи з різною амплітудою.

Властивості нервових процесів (збудження та гальмування) - сила, врівноваженість та рухливість також дещо вдосконалюються. Діти швидше відповідають питання, змінюють дії, руху. Але все-таки властивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені замало.

Дитина часом повільно реагує на екстрене прохання, у необхідних випадках не може швидко по сигналу відштовхнутися, відскочити, відстрибнути та ін.

У дітей п'яти-шості років динамічні стереотипи, що становлять біологічну основу навичок та звичок, формуються досить швидко, але перебудова їх утруднена, що також свідчить про недостатню рухливість нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує зміну звичного способу життя.

Розвиток особистості старшому дошкільному віці характеризується освоєнням нових знань, появою нових якостей, потреб. Інакше кажучи, формуються всі сторони особистості дитини: інтелектуальна, моральна, емоційна та вольова дієво-практична. Розширюються знання дітей про сфери суспільно корисної діяльності дорослих, які пов'язані безпосередньо з обслуговуванням дитини.

Уявлення про речі, їх властивості легко поєднуються у свідомості дитини з новими знаннями праці дорослих з виготовлення предметів.

Радянські психологи Л.С. Виготський та А.В. Запорожець неодноразово підкреслювали, що у старшому дошкільному віці дитина переходить від ситуативної поведінки до діяльності, підпорядкованої соціальним нормам та вимогам, і дуже емоційно ставиться до останніх.

Наведена коротка характеристика особистісного розвитку старшого дошкільника свідчить про те, що воно здійснюється у процесі різноманітної діяльності дитини з дорослими та у колективі однолітків.

На початку старшого дошкільного віку самостійні дії такого роду, питання дитини до оточуючих, прагнення пояснити товаришу те, що цікаво самому, або те, як треба зробити, вчинити, становлять елементи пізнавальних інтересів.

Не менше значення має результативність виконання завдання.

У старшому дошкільному віці продовжує розвиватись образне мислення. Діти здатні як вирішити завдання у наочному плані, а й зробити перетворення об'єкта, вказати, як і послідовності об'єкти вступлять у взаємодію Космосу і т.д.

Однак подібні рішення виявляться правильними тільки в тому випадку, якщо діти будуть застосовувати адекватні розумові засоби.

Серед них можна виділити схематизовані уявлення, що виникають у процесі наочного моделювання; комплексні уявлення, що виникають у процесі наочного моделювання; комплексні уявлення, що відображають уявлення дітей про систему ознак, якими можуть мати об'єкти, а також уявлення, що відображають стадії перетворення різних об'єктів та явищ (уявлення про циклічність змін).

Уявлення про зміну пір року, дня і ночі, про збільшення та зменшення об'єктів внаслідок різних впливів, уявлення про розвиток тощо. Крім того, продовжують удосконалюватися узагальнення, що є основою словесно- логічного мислення. Ж. Піаже показав, що у дошкільному віці у дітей ще немає уявлення про класи об'єктів. Об'єкти групуються за ознаками, які можуть бути змінені, проте починають формуватися операції логічного складання та множення класів. Наприклад: старші дошкільнята при групуванні об'єктів можуть враховувати дві ознаки. Як показали дослідження вітчизняних психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати і давати адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відносини не виходять за межі їхнього наочного досвіду.

Отже – мислення та сприйняття настільки пов'язані, що говорять про наочно – образне мислення. Дошкільнята можуть правильно міркувати і вирішувати досить складні завдання.

Сприйняття стає досконалішим, осмисленим, цілеспрямованим, аналізуючим. У ньому виділяються довільні дії – спостереження, розгляд, пошук. Засвоюють систему сенсорних стандартів (круглий - як яблуко).

Продовжує вдосконалюватися сприйняття кольору, форми та величини, будови предметів; уявлення дітей систематизуються.

Діти називають як основні кольори та його відтінки, а й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об'єктів, легко вибудовують у ряд - за зростанням або спаданням - до десяти різних предметів.

Однак діти можуть відчувати труднощі при аналізі просторового становища об'єктів, якщо стикаються з невідповідністю форми та їх просторового розташування (феномен Ж. Піаже – пряма, звивиста дорога)

Це свідчить про те, що в різних ситуаціях сприйняття є для дошкільнят відомими складнощами, особливо якщо вони повинні одночасно враховувати кілька різних і при цьому протилежних ознак.

Продовжує вдосконалюватися мова, зокрема її звукова сторона. Дошкільнята починають усвідомлювати особливості своєї вимови. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі та сонорні звуки.

Інтенсивно зростає словниковий склад мови. Великі індивідуальні відмінності - в одних дітей словниковий запас більший, в інших менше, що залежить від умов їхнього життя, від того, як і скільки з ним спілкуються близькі дорослі.

Розвиваються фонетичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів у сюжетно-рольовій грі та повсякденному житті. Удосконалюється граматичний устрій мови. Діти використовують майже всі частини мови, активно займаються словотворчістю (слова створювані самою дитиною за законами граматики рідної мови завжди пізнавані, іноді дуже вдалі і обов'язково оригінальні). Багаче стає лексика: активно використовуються синоніми та антоніми. Розвивається зв'язне мовлення. Діти можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи як головне, а й деталі.

Дітьми засвоюється закономірності морфологічного порядку (будова слова) та синтаксичного (побудова фрази).

Досягнення цього віку характеризуються розподілом ролей у ігровій діяльності; структурування ігрового простору; подальшим розвитком ІЗО – діяльності, що відрізняється високою продуктивністю; застосуванням у конструюванні узагальненого способу обстеження зразка.

Сприйняття характеризується аналізом складних форм об'єктів; розвиток мислення супроводжується освоєнням розумових засобів (схематизовані уявлення, комплексні уявлення, уявлення про циклічність змін); розвивається вміння узагальнювати, причинне мислення.

1.2 Особливості міжособистісних відносин старших дошкільнят

Людина не може жити, трудитися, задовольняти свої матеріальні та духовні потреби, не спілкуючись із іншими людьми. З народження він вступає у різноманітні стосунки з оточуючими. Спілкування є необхідною умовою існування людини і водночас одним з основних факторів та найважливішим джерелом її психічного розвитку в онтогенезі.

Дошкільний вік - особливо відповідальний період вихованні, т.к. є віком початкового становлення дитині. У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, що істотно впливають на розвиток її особистості. Знання особливостей відносин між дітьми групи дитячого садка і тих труднощів, які вони у своїй виникають, може надати серйозну допомогу дорослим з організацією виховної роботи з дошкільнятами.

У дошкільному віці світ дитини, як правило, нерозривно пов'язаний з іншими дітьми. І чим старша стає дитина, тим більше значення для неї набувають контакти з однолітками. Очевидно, що спілкування дитини з однолітками – це особлива сфера його життєдіяльності, яка суттєво відрізняється від спілкування з дорослими. Близькі дорослі зазвичай уважні та доброзичливі до малюка, вони оточують його теплом та турботою, вчать певним навичкам та вмінням. З однолітками все відбувається інакше. Діти менш уважні та доброзичливі, вони зазвичай не надто прагнуть допомогти один одному, підтримати та зрозуміти однолітка. Вони можуть забрати іграшку, образити, не звертаючи уваги на сльози. І все ж таки спілкування, з іншими дітьми приносить дошкільнику ні з чим не порівнянне задоволення.

У дошкільному віці у житті дитини дедалі більше починають займати інші діти.

Якщо наприкінці раннього віку потреба у спілкуванні з однолітками лише оформляється, то у дошкільника вона вже стає однією з головних. У 4-5 років дитина точно знає, що їй потрібні інші діти, і явно віддає перевагу їхньому суспільству.

Спілкування дошкільнят з однолітками має низку суттєвих особливостей, які якісно відрізняють його від спілкування з дорослими.

Перша та найважливіша відмінна риса полягає у великій різноманітності комунікативних дій та надзвичайно широкому їх діапазоні. У спілкуванні з однолітками можна спостерігати безліч дій та звернень, які практично не зустрічаються у контактах із дорослими. Дитина сперечається з однолітком, нав'язує свою волю, заспокоює, вимагає, наказує, обманює, шкодує тощо. Саме у спілкуванні з іншими дітьми вперше проявляються такі складні форми поведінки, як вдавання, прагнення зробити вигляд, висловити образу, кокетство, фантазування.

Такий широкий діапазон дитячих контактів визначається великою різноманітністю комунікативних завдань, які вирішуються у цьому спілкуванні. Якщо дорослий залишається для дитини до кінця дошкільного віку в основному джерелом оцінки, нової інформації та зразком дії, то по відношенню до однолітка вже з 3-4-річного віку дитина вирішує значно ширший спектр комунікативних завдань: тут і управління діями партнера, і контроль їх виконанням, і оцінка конкретних поведінкових актів, і спільна гра, і нав'язування власних зразків, і постійне порівняння із собою. Така різноманітність комунікативних завдань потребує освоєння широкого спектра відповідних дій.

Друга яскрава риса спілкування полягає у його надзвичайно яскравій емоційній насиченості. Підвищена емоційність та розкутість контактів дошкільнят відрізняє їхню відмінність від взаємодії з дорослими. Дії, адресовані однолітку, характеризуються значно вищою афективною спрямованістю. У спілкуванні з однолітками у дитини спостерігається в 9-10 разів більше експресивно-мімічних проявів, що виражають різні емоційні стани - від лютого обурення до бурхливої ​​радості, від ніжності та співчуття до гніву.

У середньому дошкільнята втричі частіше схвалюють ровесника й у дев'ять разів частіше вступають із ним конфліктні відносини, ніж із взаємодії з дорослими.

Така сильна емоційна насиченість контактів дошкільнят пов'язана з тим, що, починаючи з чотирирічного віку, одноліток стає більш привабливим і привабливим партнером спілкування.

Значимість спілкування, яка виражає ступінь напруженості потреби у спілкуванні та міру спрямованості до партнера, значно вища у сфері взаємодії з однолітком, ніж з дорослим.

Третя особливість полягає в їх нестандартності та нерегламентованості. Якщо у спілкуванні з дорослими навіть найменші діти дотримуються певних загальноприйнятих норм поведінки, то при взаємодії з однолітком дошкільнята використовують найнесподіваніші події та рухи. Цим рухам властива особлива розкутість, ненормованість, незаданість жодним зразкам. Подібна свобода дозволяє припустити, що суспільство однолітків допомагає дитині проявити свій самобутній початок. Якщо дорослий несе для дитини культурно-нормативні зразки поведінки, одноліток створює умови для індивідуальних, ненормативних, вільних проявів.

Ще одна особливість спілкування однолітків - переважання ініціативних дій над відповідями. Особливо яскраво це виявляється у неможливості продовжити і розвинути діалог, який розпадається через - за відсутності активності у відповідь партнера. Для дитини значно важливіше її власну дію чи висловлювання, а ініціативу однолітка здебільшого не підтримує. Ініціативу дорослого діти приймають та підтримують приблизно вдвічі частіше. Чутливість до впливів партнера значно менше у сфері спілкування коїться з іншими дітьми, ніж із дорослими. Така неузгодженість комунікативних процесів часто породжує конфлікти, протести, образи серед дітей.

Перелічені особливості відбивають специфіку дитячих контактів протягом усього дошкільного віку.

Протягом дошкільного віку спілкування дітей один з одним суттєво змінюється за всіма параметрами: змінюються зміст, потреби, мотиви та засоби спілкування.

Ці зміни можуть протікати плавно, поступово, проте в них спостерігаються якісні зрушення, як переломи. Від двох до семи років відзначаються два такі переломи: перший відбувається приблизно чотири роки, другий - близько шести років.

Перший перелом зовні проявляється у різкому зростанні значущості інших дітей життя дитини.

Якщо на момент свого виникнення і протягом 1-2 років після цього потреба у спілкуванні з однолітком займає досить скромне місце, то у чотирирічних дітей ця потреба висувається на перше місце. Тепер вони починають явно віддавати перевагу суспільству інших дітей дорослому або одиночній грі.

Другий перелом зовні виражений менш чітко, проте він не менш важливий. Він пов'язаний з появою виборчих уподобань, дружби та виникненням більш стійких і глибоких відносин між дітьми.

Ці переломні моменти можна як тимчасові кордону трьох етапів у розвитку спілкування дітей. Ці етапи були названі формами спілкування дошкільнят з однолітками.

Перша форма – емоційно – практичне спілкування з однолітками (2 – 4 роки). Потреба спілкування з однолітками складається у ранньому віці. На другому році у дітей спостерігається інтерес до іншої дитини, підвищена увага до її дій, а до кінця другого року з'являється прагнення привернути увагу однолітка до себе, продемонструвати свої досягнення та викликати його реакцію у відповідь. У 1,5 року у репертуарі дітей виникають особливі ігрові дії, у яких виражається ставлення до ровеснику як рівному суті, з яким можна балуватися, змагатися, возитися.

Особливе місце у такій взаємодії займає наслідування. Діти хіба що заражають одне одного загальними рухами, загальним настроєм і це відчувають взаємну спільність.

У молодшому дошкільному віці зміст потреби у спілкуванні зберігається у тому вигляді, як воно склалося до кінця раннього віку: дитина чекає від однолітка співучасті у своїх забавах і прагне самовираження. Йому необхідно і недостатньо, щоб одноліток приєднався до його витівок і, діючи з ним разом або по черзі, підтримував і посилював загальні веселощі.

Кожен учасник такого емоційно - практичного спілкування стурбований насамперед тим, щоб привернути увагу до себе та отримати емоційний відгук партнера. У однолітку діти сприймають лише ставлення себе, яке самого, зазвичай, не помічають.

Емоційно - практичне спілкування вкрай ситуативно як за змістом, і за коштами. Воно повністю залежить від конкретної обстановки, у якій відбувається взаємодія, і зажадав від практичних дій партнера.

На цьому етапі спілкування дітей ще пов'язані з їх предметними діями і віддалено від них. Основні засоби спілкування – локомоції або експресивно – виразні рухи. Після трьох років спілкування дедалі більше опосередковується промовою, проте, поки що вкрай ситуативна і може бути засобом спілкування лише за наявності зорового контакту і виразних рухів.

Наступна форма спілкування однолітків – ситуативно – ділова. Вона складається до чотирьох років до шестирічного віку. Після чотирьох років у дітей одноліток за своєю привабливістю починає обганяти дорослого та займати все більше місця в житті. Цей вік є періодом розквіту рольової гри. Сюжетно – рольова гра стає колективною – діти воліють грати разом, а не поодинці. Спілкування у рольової грі розгортається хіба що двох рівнях: лише на рівні рольових взаємовідносин і лише на рівні реальних відносин, тобто. існуючих за межами розігруваного сюжету.

У спільній ігровій діяльності постійно відбувається перехід із рівня на інший - переходячи до рівня рольових відносин, діти підкреслено змінюють манери, голос, інтонації. Це може свідчити і про те, що дошкільнята чітко поділяють рольові та реальні відносини, причому ці реальні відносини спрямовані на спільну для них справу – гру. Таким чином, головним змістом спілкування дітей у середині дошкільного віку стає ділове співробітництво.

Поряд із потребою у співпраці виразно виділяється потреба у визнанні та повазі однолітка. Дитина прагне привернути увагу інших, чуйно ловить у їхніх поглядах, міміці ознаки стосунків до себе, демонструє образу у відповідь на неуважність чи докори партнерів.

Діти уважно і ревниво спостерігають за діями одне одного, постійно оцінюють і часто критикують партнерів, гостро реагують оцінку дорослого, дану іншій людині.

Таким чином, одноліток стає предметом постійного порівняння із собою. Це порівняння спрямоване не на виявлення спільності, але в протиставлення себе та іншого. Отже, у ситуативно-діловому спілкуванні з'являється конкурентний, змагальний початок.

Серед засобів спілкування цьому етапі починають переважати мовні. Діти багато розмовляють один з одним (приблизно в 1,5 рази більше, ніж з дорослими), але їх продовжує залишатися ситуативною.

Міжособистісне спілкування - неодмінна умова і водночас породжений життєвими потребами людського суспільства та спілкування багатоцільовий механізм формування особистості у дошкільному віці дитини під час засвоєння ним соціально-історичного досвіду людини.

Спілкування з однолітками, як і спільна діяльність, - обов'язкова передумова становлення дитині. У процесах спілкування він виробляє комунікативні вміння та навички, формує знання про оточуючих та про власне «Я» шляхом порівняння себе з однолітками, а потім і з дорослими.

До спілкування дітей повною мірою застосовно висловлювання До. Маркса і Ф. Енгельса у тому, що «розвиток індивіда зумовлено розвитком всіх інших індивідів, із якими перебуває у прямому чи непрямому спілкуванні» . Спільна діяльність та спілкування утворюють єдність.

У міжособистісному спілкуванні може бути виділено три сторони.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана з обміном інформацією, збагаченням один одного за рахунок накопиченого кожним з однолітків запасу знань. Інтерактивна сторона спілкування служить практичній взаємодії однолітків між собою у процесі спільної діяльності. Тут проявляється їхня здатність співпрацювати, допомагати один одному, координувати свої дії, узгоджувати їх. Відсутність навичок та умінь спілкування або недостатня їх сформованість негативно позначаються на розвитку особистості дитини, створюють труднощі у її вихованні. Перцептивна сторона спілкування характеризує процес сприйняття дітьми своїх товаришів, процес пізнання їх індивідуальних властивостей та якостей.

Основними механізмами сприйняття та пізнання один одного у процесах спілкування є ідентифікація, рефлексія та стереотипізація. Комунікативна, інтерактивна та перцептивна сторони спілкування в їхній єдності визначають його зміст, форми та роль у життєдіяльності дітей. Спілкування дітей з однолітками, як і їх спілкування з дорослими, життєво необхідно, є умовою розвитку людини.

Для набуття соціально-психологічного досвіду дитина потребує постійного розширення кола спілкування. Так, діти спілкування з однолітками проводять від 50 до 70% часу.

Значимість спілкування з однолітками збільшується від молодшого до старшого віку.

Дорослий для дитини - зразок поведінки, взірець для наслідування.

Одноліток - це партнер із спільної діяльності.

Спілкування з однолітками впливає розвиток особистості дошкільника: він вчиться узгоджувати свої дії з діями інших дітей. В іграх і в реальному житті, спілкуючись з товаришами, діти відтворюють відносини дорослих, вчаться застосовувати на практиці норми поведінки, оцінювати своїх товаришів та себе. У спілкуванні з однолітками дошкільник використовує та перевіряє дієвість привласнених ним у спілкуванні з дорослими способів діяльності та норм людських взаємин. Вважаючи однолітків рівними собі, дитина помічає їхнє ставлення себе, але мало вміє виділяти їх стійкі особистісні якості.

Взаємини дошкільнят у групах однолітків характеризуються ситуативністю і нестійкістю (сварки і примирення друг з одним відбуваються кілька разів протягом дня), але це спілкування - необхідна умова засвоєння певних норм взаємодії.

Міжособистісні стосунки та конфлікти у групі.

Під груповим конфліктом розуміється зіткнення різних тенденцій у міжособистісних відносинах, що з вираженими негативними емоційними станами його.

Конфлікти можуть відрізнятися за різними ознаками: за джерелом - що виникають при зіткненні різних поглядів, цінностей, мотивів тощо; за змістом - ділові та особисті; за ефектом, який вони роблять життя групи, тощо. Конфлікти можуть мати як внутрішньогруповий (міжособистісний), і міжгруповий характер.

Як міжособистісні, і міжгрупові конфлікти породжуються несумісністю цінностей, і цілей, що стає перешкодою спілкування.

Вже у старших групах дитячого садка взаємодія дошкільнят викликає конфліктні ситуації.

Найчастіше такі ситуації виникають у грі, у якій поруч із ігровими відносинами, заданими взятими дітьми він ролями, виявляються реальні відносини дітей, які привносяться у гру з повсякденного спілкування.

Ігрові відносини часто не збігаються з реальними взаємини дітей. Нерідко доводиться спостерігати, як хлопчик, який щойно виявив у ролі «лікаря» турботу про «хвору» дівчинку, через кілька хвилин, вийшовши з гри, забирає у тієї ж дівчинки іграшку, не звертаючи уваги на її сльози. У дошкільному віці ці конфліктні ситуації, зазвичай, вирішуються дорослими, оскільки зміст самого спілкування дітей, майже повністю залежить від дорослого, породжує прагнення «правоцільності» поведінки, порушення якого тягне конфлікт. Відтворення у грі відносин між дорослими людьми вчить дитину підкорятися певним правилам, виконання яких сприймається ним як суворо обов'язкове («мами так не роблять», «хіба лікар так поводиться з хворими?» тощо).

На прагнення дітей до «правилоподібності» поведінки, зразки якого вони запозичують у дорослих, показує низку дослідників дитинства. Спостереження за п'яти-шестирічними дітьми у різних ситуаціях у розмовах та різних іграх показує, що без постійного контролю та впливу дорослих основні правила спілкування та співпраці ними забуваються. Закономірним є висновок, що вирішення конфліктів у дошкільному віці, дотримання необхідних норм поведінки багато в чому залежать від дорослого. Потреба дітей у спілкуванні стикається з їхньою недостатньою підготовленістю до міжособистісних відносин, з несформованістю комунікативних умінь.

При типової для більшості дошкільників товариськість у дитячому співтоваристві може бути нерозвинене співпереживання, терпимість до товаришів та ін. Разом з тим саме в дитячому садку діти набувають вміння та навички грати та працювати спільно; у процесі спільної діяльності зароджуються перші паростки колективізму. Конфлікт у гострій емоційній формі відбиває реальні протиріччя процесі спільної роботи і спілкування. В основі цих реальних протиріч можуть бути предметно-ділові розбіжності та особистісно-прагматичні. Предметно-ділові розбіжності можуть сприяти активізації спільної діяльності, вирішення суспільних завдань, зближення поглядів.

Але трапляється, що особистісно-прагматичні відносини переносяться у сферу спільної діяльності та прикриваються її інтересами. Іноді ці зіткнення породжуються відсутністю цікавої справи, перспектив, загострюють ворожість і маскують егоїзм, небажання зважати на товаришів.

Труднощі вирішення подібних конфліктів у тому, що можуть бути як явними, а й прихованими, які не лежать на поверхні.

Запобігання та правильне вирішення таких конфліктів залежить від рівня розвитку групи - чим він вищий, тим менший індивідуалізм може стати причиною конфліктних відносин.

Подолання (зняття) конфлікту – шлях до вдосконалення відносин.

Вивчення динаміки психологічного конфлікту показало, що незалежно від особливостей такого конфлікту дитина не в змозі вирішити її самостійно, не може повноцінно розвиватися як суб'єкт діяльності, ні як особистість. Такі діти вимагають особливого, індивідуального підходу, потребують допомоги дорослого (психолога чи педагога) з налагодження повноцінних відносин із однолітками.

Для цього пропонується використовувати гру, враховуючи її значення для дошкільника, і підтвердити формуючу та коригуючу роль гри для особи дитини, при виникненні конфліктів у спілкуванні з однолітками.

Психотерапевтичні функції гри полягають у тому, що вона може змінити ставлення дитини до себе та інших: змінити психічне самопочуття, соціальний статус, способи спілкування у колективі.

Нині теоретично та практиці дошкільної педагогіки дедалі більше значення надається дитячої колективної діяльності на заняттях, як засобу морального виховання. Спільна діяльність поєднує дітей спільною метою, завданням, радощами, прикростями, переживаннями за спільну справу. У ньому має місце розподіл обов'язків, узгодженість дій. Беручи участь у спільній діяльності, дитина вчиться поступатися бажанням однолітків або переконувати їх у своїй правоті, докладати зусиль для досягнення загального результату.

Спілкування позитивно впливає дитячі відносини, якщо воно насичується соціально значущою мотивацією, що виражається у прагненні розвинути загальну гру, зберегти спільність дітей у ігровому об'єднанні, і якщо предметом усвідомлення дитини на грі виступає інша дитина - партнер з гри, і навіть область відносин із нею.

Володіння способами спілкування є важливою умовою налагодження відносин між дітьми у грі.

Гра дошкільнят є багатоплановою, багатопластовою освітою, яка породжує різні типидитячих відносин: сюжетні (або рольові), реальні (або ділові) та міжособистісні відносини.

Таким чином, спілкування відіграє значну роль у психічному розвитку дитини. У процесі спілкування він отримує інформацію про предмети, явища навколишнього світу, знайомиться з їхніми властивостями та функціями. У спілкуванні набуває інтересу дитини до пізнання. Спілкування з іншими людьми дозволяє йому дізнатися багато про соціальне оточення, норми поведінки в суспільстві, його власні переваги та недоліки, погляди інших людей на навколишній світ. Спілкуючись із дорослими та однолітками, дитина вчиться регулювати свою поведінку, вносити зміни у діяльність, коригувати поведінку інших людей. Спілкування розвиває, формує емоційну сферу дошкільника. Весь спектр специфічно людських емоцій виникає за умов спілкування дитини з іншими людьми.

1 . 3 Роль театралізованої гри у формуванні міжособистісних відносин старших дошкільнят

Гра - найбільш доступний дитині та цікавий для нього спосіб переробки та вираження вражень, знань та емоцій (А.В. Запорожець, А.М. Леонтьсв, А.Р. Лурія, Д.Б. Ельконін та ін.). Театралізована гра як один з її видів є ефективним засобом соціалізації дошкільника в процесі осмислення ним морального підтексту літературного чи фольклорного твору та участі у грі, яка має колективний характер, що створює сприятливі умови для розвитку почуття партнерства та освоєння способів позитивної взаємодії. У театралізованій грі здійснюється емоційний розвиток: діти знайомляться з почуттями, настроями героїв, освоюють способи їхнього зовнішнього вираження, усвідомлюють причини того чи іншого настрою. Велике значення театралізованої гри й у мовного розвитку (удосконалення діалогів і монологів, освоєння виразності промови). Нарешті, театралізована гра є засобом самовираження та самореалізації дитини.

Що таке театр? Це найкраще, за твердженням К.С. Станіславського, засіб спілкування людей, розуміння їх потаємних почуттів. Це диво, здатне розвивати у дитини творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти скороченню духовної прірви між дорослими та дітьми. Все життя дитини насичене грою, кожна дитина хоче зіграти в ній свою роль. У грі дитина не тільки отримує інформацію про навколишній світ, закони суспільства, красу людських відносин, а й вчиться жити в цьому світі, будувати взаємини з оточуючими, а це, у свою чергу, вимагає творчої активності особистості, вміння тримати себе в суспільстві.

Гра - найбільш доступний та цікавий для дитини спосіб переробки, вираження емоцій, вражень.

Дитинство проходить у світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила та закони дорослих. Ігри можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свій реквізит, іграшки, меблі, одяг тощо. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта, поета і цим самовиразитися. Кожна дитина грає свою роль по-своєму, але всі копіюють у своїх іграх дорослих.

Театралізована гра - одне з ефективних засобівсоціалізації дошкільника у процесі осмислення ним морального підтексту літературного твору, участі у грі, що створює сприятливі умови у розвиток почуття партнерства. У результаті вдосконалення діалогів і монологів, освоєння виразності промови найефективніше відбувається мовленнєвий розвиток.

Театралізована гра - це події у заданої художнім твором чи заздалегідь обумовленої сюжетом дійсності, тобто. вона може мати репродуктивний характер. Театралізована гра близька до сюжетної гри. Сюжетно-рольова та театралізовані ігри мають загальну структуру: задум, сюжет, зміст, ігрова ситуація, роль, рольова дія, правила. Творчість проявляється в тому, що дитина передає свої почуття в дії, що зображається, художньо передає задум, варіює свою поведінку в ролі, по-своєму використовує предмети і замінник у грі.

Театралізовані ігри завжди радують, часто змішають дітей, користуються у них незмінним коханням. За що? Діти бачать навколишній світчерез образи, фарби, звуки. Діти сміються, коли сміються персонажі, сумують, засмучуються разом з ними, можуть плакати над невдачами улюбленого героя, завжди готові прийти до нього на допомогу.

Тематика та зміст театралізованих ігор мають моральну спрямованість, яка полягає у кожній казці, літературному творі та має знайти місце в імпровізованих постановках. Це дружба, чуйність, доброта, чесність, сміливість… Улюблені герої стають зразками для наслідування. Дитина починає ототожнювати себе з уподобаним чином. Здатність до такої ідентифікації дозволяє через образи театралізованої гри впливати на дітей. Із задоволенням перетворюючись на образ, що полюбився, малюк добровільно приймає і привласнює властиві йому риси.

Сміх і радість притаманні дитинству, невіддільні від нього. Дитині подобається грати, особливо з однолітками.

Самостійне розігрування ролі дітьми дозволяє формувати досвід моральної поведінки, вміння надходити відповідно до моральних норм. Такий вплив на дошкільнят як позитивних, і негативних образів.

Оскільки позитивні якості заохочуються, а негативні засуджуються, то діти в більшості випадків хочуть наслідувати добрих, чесних персонажів. А схвалення дорослим гідних вчинків створює в них відчуття задоволення, яке є стимулом для подальшого контролю за своєю поведінкою.

Але багато тем, сюжети припускають боротьбу, протиставлення добра і зла шляхом емоційної характеристики позитивних і негативних персонажів. Діти, поряд з позитивними героями, можуть наслідувати і негативні, що буває досить часто. У театралізованих іграх проблема впливу негативного персонажа складніше, ніж за звичайному читанні літературного твору. Виникає два питання: кому і як зображати негативний персонаж? Які наслідки його дії? Особливого значення набуває реакція глядачів. Дуже важливо, щоб вони засудили поганий вчинок, висловили негативне ставленнядо персонажа, який вчинив його.

Негативний образ втратить свою привабливість, а отже, і вплив, якщо його уявити так, щоб викликати загальний сміх, засудження. Але дошкільнята навряд чи зможуть досягти потрібного для цієї мети рівня виразності. Наприклад, передати риси злих, хитрих, жадібних персонажів із достатньою іронією, гротескно. Їхнє виконання може і не викликати огиди до аморального, а навпаки - спонукати до наслідування. До того ж не завжди знаходяться охочі грати непривабливий персонаж, тому що багато кмітливих дітей відразу ж відмовляються від такої ролі.

Але іноді буває і так: прагнення брати активну участь у грі штовхає дитину до виконання будь-якої, навіть негативної ролі. Щоб привернути увагу однолітків до себе, він готовий жартівливо смішити їх. Так поступово образ як би «прилипає» до дитини, і зрештою вона починає викликати глузування.

Мабуть, краще негативні ролі виконувати вихователю за допомогою різних ляльок.

Подібні документи

Поняття міжособистісних взаємин у працях вітчизняних, зарубіжних авторів. Вплив сюжетно-рольових ігор в розвитку взаємовідносин старших дошкільнят. Соціометричний опитувальник, методика "Вибір у дії". Програма корекції труднощів спілкування.

контрольна робота , доданий 24.02.2015


Роль театралізованої гри у розвитку особистості дитини. Зміст педагогічної діяльності, спрямованої на знайомство дошкільнят з художньою літературою та формування творчої активності дітей у процесі театрально-ігрової діяльності.

дипломна робота , доданий 05.06.2012


Особливості розвитку у дошкільний період. Вивчення структури системи міжособистісних відносин старших дошкільників групи однолітків. Опис спільної ігрової діяльності дітей дошкільного віку як засобу розвитку взаємовідносин.

курсова робота , доданий 30.11.2010


Психологічна характеристика старших дошкільнят. Особливості звуковимови людей, що слабо чують. Проведення експериментального дослідження рівня розвитку комунікативної компетентності дітей із порушенням слуху. Використання театралізованої гри.

дипломна робота , доданий 13.10.2017


Походження дидактичної грита її розвиток у педагогічних системах. Специфіка спілкування дошкільнят з однолітками. Співвідношення понять "спілкування" та "ставлення". Методика формування та виявлення взаємовідносин між дітьми 5-6 річного віку.

дипломна робота , доданий 22.12.2012


Сюжетно-рольові ігри у дошкільному віці: поняття, етапи, структура, особливості, принципи організації. Практичні аспекти організації сюжетно-рольових ігор, вкладених у формування міжособистісних відносин дітей середнього дошкільного віку.

дипломна робота , доданий 18.09.2014


Дослідно-експериментальна робота щодо розвитку суб'єктивної активності старших дошкільнят на основі партнерських відносин учасників освітнього процесу. Корекційно-розвиваюча програма розвитку партнерських відносин старших дошкільнят.

курсова робота , доданий 02.04.2013


Специфіка розвитку комунікативних умінь дітей дошкільного віку. Застосування гри у розвитку комунікативних умінь старших дошкільнят. Огляд програми ігрових занять, спрямованої на розвиток комунікативних умінь старших дошкільнят.

курсова робота , доданий 21.11.2014


Зниження пізнавальної активності - одна з відмінних рисмислення дітей із затримкою психічного розвитку. Характеристика основних елементів театралізованої гри та специфіки її використання у роботі з розвитку психіки дошкільнят.

дипломна робота , доданий 29.10.2017


Психологічна характеристика особи старшого школяра. Самооцінка у старшому шкільному віці. Особливості міжособистісних відносин у старшому шкільному віці. Рекомендації для психологів щодо формування адекватної самооцінки у старших школярів.