Тетяна Беркутова
«Казкові історії літер М та Н»

Літера М дуже м'яка, мила, хутряна, музична, мирна.

Ця буква зроблена з хутра. Історія літери М.

У лісі жив ведмідь, юшка, і юшка. Був ведмідь великим, а юшка і юшка були маленькі. Так і жили б ведмідь, шишка і юшка, якби в лісі не з'явилася літера М. Вона була м'якою, милою та хутряною. Ця літерадуже сподобалася едведю. Він сказав: «Яка ця літера хутряна та м'яка! Я хочу з тобою дружити».

«І я хочу з тобою дружити, - пропищала юшка - ти ж така літераМ - маленька і м'яка».

«І я хочу з тобою дружити, - продзижчала юшка – ти така – малесенька та музична!»

ЛітераМ погодилася і почала з ними дружити. Так, так і дружать вони й досі. Ведмідь став Ведмедем, ішка стала мишкою, а юшка – мухою.

Літера Н – ніжназ тонких ниток. Історія літери Н.

Жила-була дівчинка Аташа. Все в неї виходило, тільки шити вона не вміла ітки у неї рвалися, в голку не вставляли. А на шкарпетках були великі дірки. І ось одного разу села Аташа і заплакала:

«Набридли, мені дірки! Що мені робити? Як бути?

Так би вона й ревла, але якось у своїй коробочці з итками Аташа побачила літеру Н.

Хто ти? - Запитала Аташа.

Я літера Н. Але я нікому не потрібна, от і забралася я в цю коробочку. – відповіла літера Н. – А ти чому плачеш?

Я шити не вмію. Ітки рвуться. Що робити?

А хочеш, я тобі поможу? А ти будеш дружити зі мною. - Запропонувала літера Н.

Хочу! Дуже хочу. - Відповіла дівчинка - я дружити з тобою стану, і ти завжди будеш зі мною.

Допомогла літераН Аташі зашити дірки на шкарпетках. З того часу Аташа стала Наталкою і буквуН завжди з собою носила.

Н, н (називається: ен) є однією з літер усіх кириличних слов'янських алфавітів (у болгарській - 14-а, у білоруській та російській - 15-а, у сербській - 16-а, у македонській - 17-а та в українській - 18-а); також вживається у писемності у низки неслов'янських народів. У церковно- та старослов'янських абетках носить назву «наш» (ц.-с.) або «наш» (с.-с.).

У кирилиці - 15-а за рахунком, пишеться як і означає число 50; 16-а за рахунком у глаголиці, виглядає як і відповідає числовому значенню 70. Кирилічна літера походить від великої статутної грецької літери Ν, ν (ню); глаголічна зазвичай зводиться до деякого варіанту курсивного написання малої форми тієї ж літери.

Поперечина в N-подібній формі кириличної літери Н до XIV ст. (хоча і не скрізь) трохи повернулася проти напрямку годинникової стрілки, а літерою було придбано сучасне зображення (у такому вигляді вона й увійшла, уподібнившись латинській H, до цивільного шрифту); щоправда, часом у церковнослов'янських виданнях (особливо, у в'язі назв) і в слов'ян південних (у рукописному стандартному шрифті чорногорців і сербів) зберігається древнє N-образне написання.

Повертання поперечини N→Н відбувалося в той же час, що і перетворення H→І, тому ніколи не було конфлікту через збіг двох літер; хоча, у деяких почерках і навіть друкарських шрифтах різниці між ними майже немає. В іншому ж буква Н за своєю формою була досить стійка, тільки в босанчиці древнє N-подібне накреслення «випрямилося», придбавши замість гострих прямі кути, і стало схожим на ґ із дзьобом угорі, таким же подовженим, як і риса внизу.

Вимова літери

У старослов'янській мові букву Н могли вимовляти м'яко та твердо; в першому випадку могли постачати дужкою зверху або гачком праворуч зверху (це виглядало на зразок з'явилася пізніше і має інше значення літери Ҥ, що є лігатурою з Н і Г: не [н`] м'якого, а звуку схожого з англійським ng).

Така ж якість двоякого звучання [н`]/[н] залишилася у більшості мов слов'ян, у т. ч. і в російській; для м'якого варіанта в сербській мові Вуком Караджичем було введено особливе написання М, яке пізніше увійшло і до складу македонського алфавіту.

Отже, літерою н у російській мові позначається дзвінкий носовий (задні-, середньо- або передньомовний) звук: м'який [н`] або твердий [н]. На листі м'яка вимова відзначається такими літерами: е, е, і, ь, ю, я; часто н вимовляють м'яко якщо вона стоїть перед м'якою згодною, особливо шиплячою: змінник (сме[н'ш`:]ік), пончик (по[н'ч`]ік) та ін.

У низці запозичень, проте, поєднання не вимовляють твердо: Інтернет (інтер[не]т) чи, напр., пенсне (пенс[не]). У деяких моментах різницю між звучанням [н`] і [н] ще є сенсоразличительным: банку — банька, кінь — кінь.

Застосування

Великий Н умовно позначають Ньютон (одиницю вимірювання сили, прийняту в системі СІ).

Під містом Києвом, у ширшому степу Цицарському стояла богатирська застава. Отаманом на заставі старий Ілля Муромець, під отаманом Добриня Микитович, осавулом Альоша Попович. І дружинники у них хоробри: Гришка – боярський син, Василь Довгополий, та й усі гарні. Три роки стоять богатирі на заставі, не пропускають...

• Вітер виє, вітер злиться, Зникли трави та квіти. Відлітають на південь птахи. Де ж сонце, де ж ти? Настали дні пізньої осені. Небом пливли сірі хмари, ледь не чіпляючись за вершини сосен, сіяли день і ніч на землю дрібний холодний дощ. Похмуро шумів бір, ще похмуріше шуміло озеро, накочуючи на пологий...

• Я вирушив за місто, до лісу, подивитися, чи помітно там наближення весни, а до речі й оглянути місця торішніх тетерячих струмів. День був сонячний. У місті сильно тануло. Але я таки захопив із собою мисливські лижі. Лижі у мене не прості. Я привіз їх з експедиції з далекої Півночі. Вони широкі...

• Мені довелося заночувати майже на самому гірському перевалі, на правому березі жвавої гірської річечки. Ночівля було обрано провідником з розрахунком саме, щоб мати захист від холодного північного вітру. Мисливець Артемій провів мене зайву версту, поки ми дісталися заповітного куточка. - Затишне місце, - повторював...

• Західним схилом Уральських гір збігає багато гірських річок і річок, які становлять головні живильні гілки басейну багатоводної річки Ками. Між ними, без сумніву, за оригінальністю та красою перше місце належить річці Чусовій, яка прорила своє кам'янисте ложе крізь скелі та гори на відстані.

• У Ваньки Дихова був велосипед. Досить старий, але нічого. Раніше це був велосипед Ванькиного тата, але, коли велосипед зламався, Ванькін тато сказав: - Ось, Ванько, чим цілий день гонка ганяти, на тобі цю машину, відремонтуй її, і буде в тебе свій велосипед. Він загалом ще хоч куди. ...

Чоловік вивів на базар продавати бика. Підходить покупець, сторгував у мужика бика, дав завдатку, вказав, куди його вести; у такий-то, мовляв, будинок. Веде чоловік бика: трапляється йому назустріч ще купець. - Мужику, продай бика! - Будь ласка, пане купець. Сторгувалися, і цей дав завдатку, вказав, куди вести. ...

• Коли трапляється бувати у давно відомих місцях, неминуче у кожного встають у пам'яті образи людей, з якими тут зустрічався, говорив, працював і жив роками. І дивним видається порядок цього архіву пам'яті. ККЗ (3) + Cu (2) S = БА (1) (Аналог хімічної формули. Цифри в дужках – нижній регістр. Текстовий...

Жив-був старий зі старою, мали при собі одного сина, та й то дурня. Мати йому каже: - Ти б, синку, пішов, біля людей потерся та розуму набрався. - Стривай, мамо: зараз піду. Пішов селом, бачить – два мужики горох молотять, зараз підбіг до них; то в одного потрется, то в іншого. - Не...

• Весна в Простоквашині була бурхливою. Сніг як почав танути, так і не зупинявся, доки весь не розтанув. Річка Простоквашка зовсім з себе вийшла, стала на село наступати. Вже й до хати дядька Федора підібралася. Кіт Матроскін каже: - Хлопці, треба плавзасобами запасатися: коритами всякими, колодами. ...

Жили-були чоловік із дружиною. Замолоду вони жили всім на диво, а під старість - немов їх хтось підмінив. Тільки спустить уранці старий ноги з грубки, як і пішла між ним і старою лайкою. Він старе слово, а вона йому два, він їй два, а вона йому п'ять, він п'ять, а вона десять. І такий вихор зав'ється між...

• Чоловік знайшов дорогий камінь і поніс його до царя. Прийшов у палац і став питати у царських слуг: як би побачити царя. Один царський слуга спитав: Нащо йому царя? Чоловік розповів. Слуга й каже: – Добре, я скажу цареві, але тільки дай мені половину того, що тобі дасть цар. А якщо не обіцяєш, то не...

• Над нашою квартирою Собака живе, Собака живе, Собака живе. Гавкає собака І спати не дає, Спати не дає Нам. А над собакою Кішка живе, Кішка живе, Кішка живе. Мяукає кішка І спати не дає, І спати не дає Собаці. Ну, а над кішкою Мишка живе, Мишка живе, Мишка живе. Мишка зітхає І спати не дає, ...

• Одного разу ми з Мишком робили уроки. Ми поклали перед собою зошити та списували. І в цей час я розповідав Мишкові про лемурів, що в них великі очі, Як скляні блюдечка, і що я бачив фотографію лемура, як він тримається за авторучку, сам маленький-маленький і страшенно симпатичний. Потім Мишко каже: ...

• Мишко вивчив напам'ять два вірші, і не стало від нього спокою. Він залазив на табуретки, на дивани, навіть на столи і, хитнувши головою, починав одразу читати один вірш за іншим. Одного разу він пішов на ялинку до дівчинки Маші, не знімаючи пальта, заліз на стілець і почав читати один вірш за іншим. ...

• Рік у рік ми зі своїм шкільним товаришем проводили початок літньої відпустки у селі Воздвиженці. Як покінчимо з іспитами, так зараз же туди, щоб встигнути поринути в прозору тишу гірських озер поблизу Каслей, поки ще не налетіли сюди галасливі люди з рушницями та метушливими собаками. У Воздвиженці, ...

У деякому царстві, в деякій державі жив цар, і була в нього дочка. Каже вона раз батькові: - Накажи, батюшка, кликнути клич: нехай до нас їдуть з усіх боків молодці. Вони будуть загадки загадувати, а я відгадуватиму. Чиї загадки відгадаю, тому голову рубати. Чиї не відгадаю, за того піду заміж...

• Індійська повість* * Наль та Дамаянті є епізод величезної Індійської поеми Магабарати. Цей уривок, що сам по собі становить повне ціле, двічі переведений на німецька мова; один переклад, Боппов, ближче до оригіналу; інший, Рюккертов, має більш поетичну гідність. Я тримався останнього. Не знаючи...

• Як часто що-небудь ми зробивши поганого, Кладемо провину в тому на іншого, І як нерідко кажуть: "Коли б не він, і в розум мені не впало б!" А коли людей не стало, Так вже лукавий винен, Хоч тут його зовсім і не бувало. Прикладів темрява тому. Ось вам із них один. У Східному боці якийсь був Брамін, Хоч...

Жили-були на одному подвір'ї цап та баран; жили між собою дружно: сіна клок - і той навпіл, а коли вила в бік - так одному коту Ваську. Він такий злодій та розбійник, за кожну годину на промислі, і де погано лежить – тут у нього і черево болить. Ось одного разу лежать собі козел і баран і розмовляють між собою; ...

Жив собі старий та стара, у них був кіт та баран. Стара укоп копить, а кіт проказить. - Старий, - каже стара, - у нас на льоху нездорово. - Треба подивитись, - каже їй старий, - чи не з боку хтось блудить. Ось пішла стара на льох і побачила: кіт зсунув лапкою з горщика покришку і злизує.

Бабуся-матір лаяла хлопця, щоб він не ходив на річку купатися: - Ну, курвине син, дивись, якщо утон... Стара-мати лаяла хлопця, щоб він не ходив на річку купатися: - Ну, курвине син, дивись, коли втопишся, так і додому не ходи! Раз узимку їхали Волгою-річкою візники. Один кінь засміявся і кинувся...

• квочка вивела курчат і не знала, як їх уберегти. Вона й сказала їм: - Полізайте знову в шкаралупу; коли ви будете в шкаралупі, я сяду на вас, як сиділа раніше, і вбережу вас. Курчата послухалися, полізли в шкаралупу, але не могли ніяк влізти в неї і тільки пом'яли собі крила. Тоді одне курча і сказав...

Деякий старий мав багато у себе дітей, і, будучи при смерті, покликав їх перед себе, і, роздавши їм по пучку лозин, спитав: -Чи можете ви їх переламати? Але як вони від того відмовилися, називаючи це неможливою справою. Тоді батько їм сказав: - Звідси навчитеся, мої діти, що коли ви станете...

• Заєць встав рано-вранці і, потягаючись, вийшов на галявину. Сходило тепле весняне сонце. Було ще прохолодно, і сирий туман повільно стелився на узліссі. Ніщо не порушувало тиші, птахи та комахи поки не прокинулися. Для Зайця це був найулюбленіший час доби. Він любив прогулятися по узліссю, коли...

• Андрюшка мав багато друзів у дворі. Деякі навіть ходили вже до школи, але такого маленького друга ще ніколи не було. Цей новий другВадик знав кілька слів і більшу частину часу спав у колясці. І тим не менш він був справжній друг. Побачивши Андрійка він ще здалеку кричав: - А-а-а! Все, ...

• Ми з Вовкою сиділи вдома за те, що розбили цукорницю. Мама пішла, а до нас прийшов Котька і каже: - Давайте грати у щось. - Давайте в хованки, - говорю я. - У, та тут і ховатися нема де! – каже Котька. - Чому – ніде? Я так сховаюся, що ти навіки не знайдеш. Треба лише винахідливість виявити. ...

Ішов солдат додому – з армії повертався. Крокував весело, пісню співав - досвідчений солдат без пісні ходити не любить. Пішла дорога через ліс. Бачить солдат: перекинувся воз із дровами. Кінь у потемках заплутався, на дорогу вибратися не може. Мужичок-старичок віжки смикає та що толку! - Лихо тебе, діду, попало! ...

Якось цар Петро вирішив у гості до одного зі своїх генералів заїхати. Щойно стало про це відомо – у палаці генерала почалася метушня. Ще б пак! Сам цар-государ гостем буде! Чим царя потішити? Чим пригостити? Не можна обличчям у бруд вдарити, зганьбитися, гірше інших-інших його прийняти! Втім, за...

Почув якось Петро Великий, що в одному багатому монастирі живуть триста молодих ченців приспівуючи: п'ють, їдять солодко, сплять довго, і роботи у них немає жодної. Дізнався про це Петро і розгнівався: - Як так? Весь народ і сам я в працях та турботах живемо, відпочити ніколи. Ні вдень, ні вночі спокою немає.

Царю Петру хотілося самому дізнатися. Переодягнеться він іноді в просту сукню і піде містом: слухає людську поголоску і сам у розмови вступає. Ось якось зайшов він таким чином у трактир. А день був святковий. Народу в корчмі багато набралося. Сидять по троє, по четверо, і...

Було це чи не було – піди знай, а як чув, так і розповідаю. Полював одного разу цар Петро Перший, погнався за червоним звіром, та й заблукав. Праворуч поверне – ліс; ліворуч поїде – ліс; куди не поверне – скрізь ліс стіною стоїть. Дерева вершинами у небо впираються. Кружив, кружляв, у ріжок грав...

Якось, у присутності самого царя Петра, заперечили адмірал з генералом - чия одяг краще? Генерал свій одяг хвалить, адмірал - свій. - Моя шуба морозу не боїться, буря їй дарма, куля її не пробиває! - хвалиться генерал. - А моя шуба, - кричить адмірал, - така, що в спеку в ній холодно, а в мороз...

• Прощай, зима! Три дні поспіль було дуже тепло; сніг уже всюди розтанув, і Любочка, прийшовши до дитячого садка, розповіла хлопцям, що бачила на вулиці жовтого метелика. Приймаючись за сніданок, дітлахи все поглядали у вікно і мріяли про те, як вони зараз побіжать на прогулянку. Не знали тільки куди: до свого саду чи...

• Скінчилась зима. Настала весна. Сніг потемнів і просочився водою. Дід-сніговик покосився набік. Капелюх на ньому обвис, розмокли, морквяний ніс відвалився, і дощечка з рук теж випала. Але вона вже більше не потрібна була. Птахи навесні перестали прилітати до діда до їдальні. Тепер вони знаходили собі корм на...

• За ніч випало багато снігу. Вранці, коли дітлахи пішли в дитячий садок, вони просто не впізнали свою вулицю: вона була вія біла - і бруківка, і тротуари, і дахи будинків. А повітря було чисте, прозоре, і в ньому так добре пахло свіжим, щойно випав снігом!

• Біліють вітрила. Рябиться море. Сонце палить. Гойдаються трохи дерева. Ми з Алькою сидимо на бар'єрі. - «Не кидайте я-ко-рей», - читаємо ми. - «Ос-то-рож-но - кабель»... - Хіба хтось кидає сюди якоря? – каже Алька. - Написано, щоб не кидали, - говорю я. - Раз ніхто не кидає, то нічого й писати, ...

• Біленький, гладенький зайчик сказав їжу: - Яка в тебе, братику, негарна, колюча сукня! - Правда, - відповів їжак, - але мої колючки рятують мене від зубів собаки та вовка; Чи служить тобі так само твоя гарненька шкірка? Зайчик замість відповіді лише зітхнув.

В одного чоловіка багато було гороху насіяно. Понадилися журавлі літати, горох клювати. "Стривай, - надумав чоловік, - я вам переламаю ноги!" Купив відро вина, вилив у корито, намішав туди меду; корито поставив на віз і поїхав у поле. Приїхав до своєї смуги, виставив корито з вином та з медом додолу, а...

• Петро Петрович розгорнув свій сніданок і став їсти яблуко. Шматок хліба з олією він поклав на підвіконня. Я стояв за скляними дверима і теж їв яблуко. Великий шматок хліба з олією я поклав на підвіконня. Петро Петрович підняв угору яблуко і показав на бутерброд. Він ніби казав: «Який збіг!» ...

• Коли я був дошкільником, я був страшенно жалісливий. Я зовсім не міг слухати про щось жалісне. І якщо хтось когось з'їв, або кинув у вогонь, або заточив у в'язницю, — я відразу починав плакати. Ось, наприклад, вовки з'їли козлика, і від нього залишилися ріжки та ніжки. Я реву. Або Бабаріха посадила в...

• Тепер я на пенсії живу. Хлопці мої міцно наполягати стали: - Посидь ти вдома на старості років. Гляди-но, онуків у тебе, почитай, на цілий взвод. Старші вже виросли та на війні побували. Нехай хоч молодші дізнаються, які люди дідусі бувають. Добили-таки. З онуками займаюся. Показую їм щось інше. ...

• Неймовірна чубчик заплющував очі хлопчика і половину носа. - Не заважає тобі чубчик? - Запитав я. – Не-а. - Мене бачиш? – Не-а. - Значить, ти навіть не бачиш людину, з якою розмовляєш? - А я зрідка дую на неї, і вона підстрибує. - Скрививши рота, він дунув знизу вгору, і чубчик підстрибнув. - І...

• У будинку блукає Домовик. У річці ходить Водяний. Лісовик водиться в лісах. А Небесний – у небесах. Прямо в блакитному небі У нього просторий будинок, І ростуть в його садах Сни кольорові в хмарах. Птахів Небесний годує з рук, Поливає ліс і луг, Чи чистить небосхил, Або хмара зашиє. Світлим днем ​​і о ночі Він розмовляє...

Читати також твори авторів:

Якимової Олени Олександрівни , Аксакова Сергія Тимофійовича , Олександрової Тетяни , Аліни Артбох , Алкінської Анни Альбертівни , Андрієць Валерії Володимирівни , Ауки , Афанасьєва Олександра Миколайовича , Бажова Павла Петровича , Беспалова Валентина Івановича , Петровича, Вайц Олександра Вікторовича , Ватлецьової Олени , Волкова Олександра Мелентійовича , Гайдара Аркадія Петровича , Гаршина Всеволода Михайловича , Гераскіної Лії , Глазунової Ірини , Голявкіна Віктора Володимировича , Горбунова Сергія , Даль Володимира Івановича , Дітріх Лілій , ія Андрійовича, Зінов'євої Марини ( Матольни) , Зотової Юлії , Зубкової Анни Борисівни , Ібатуліна Тимура Фаритовича , Івлієвої Юлії Федорівни , Ілліної-Антуф'євої Тетяни , Караваєва Ірина , Карпович Ілони , Катаєва Валентина Петровича , Кирилової

Літера Н жила в Алфавіті відразу після літери М. Це була найнезрозуміліша літера Алфавіту, що найбільш протестувала. Її саме улюблене словобуло "ні". Що б її не питали, вона завжди казала «ні»! Це була її натура, вона просто не могла і не знала, як можна робити по-іншому. Через це вона дуже часто потрапляла в різні історіїі страждала.

Її питали:

- Літера Н, хочеш цукерок?

– Ні! – казала літера Н, – а сама дуже-дуже їх хотіла.

Її питали:

- Хочеш морозива?

– Ні! - Знову говорила буква Н, і мало не плакала, так як вона дуже хотіла морозива.

А всі літери думали, що вона робить це спеціально. А вона, бідолаха, не знала просто, як сказати «так». І вона справді не вміла цього робити. Що їй залишалося?

І ось одного разу буква Н пішла погуляти і зустріла на прогулянці… Кого б ви думали? Вона зустріла літеру "Д" - свою протилежність, яка весь час говорила тільки "так" і не вміла говорити "ні".

- Ти захворіла? - Запитували її.

- Так, - відповіла літера Д, - хоча насправді була здорова.

- Значить, тобі не можна їсти торт?

- Так, - знову зітхала літера Д і залишалася без святкового торта.

І вони зустрілися, такі різні, але з однією проблемою. І почали вони думати, як же їм із цієї своєї біди виходити. Як літері Н навчитися говорити «ТАК», а літері «Д» говорити «НІ».

Ішли вони йшли, гуляли, розмовляли один з одним і дуже потоваришували. А коли хтось сильно потоваришує, то їхні думки одна з одною теж починають дружити. І слова також. І так і вийшло, що буква Н стала трохи м'якшою, а буква Д - твердіше у своєму характері. І вони обмінялися словами та думками, вірніше поділилися один з одним.

І ось вони підійшли до продавця морозива. А було так жарко! І так хотілося морозива!

- Братимете морозиво? - Запитав продавець у літери Н.

– Ні! - сказала вона за звичкою. А потім раптом додала:

- Ні, в сенсі не багато, а тільки одне буду! Буду! - І з величезною радістю вона взяла морозиво.

– Все? Чи вистачить вам? Ви більше не купуватимете морозиво? - Запитав продавець у літери Д.

- Так, у сенсі вистачить їй, а мені потрібне ще одне морозиво! Буду!

І вони, наші літери, радісно засміялися, вони впізнали один одного себе. А коли ти бачиш себе збоку, то тобі й
зрозуміти себе набагато легше і виправити свої шкідливі звичкитакож легше. Найлегше не одному, а з друзями! І з того часу літера Н намагалася завжди пам'ятати про літеру Д і, перш ніж почати протестувати і кричати «ні, не хочу!», вона думала про свою протилежність, і їй ставало смішно над собою, і вона переставала чинити опір. З того часу жити букві Н стало набагато легше і вона частіше стала посміхатися і сміятися, і потихеньку потоваришувала з усіма літерами. Вона навчилася спілкуватись! А це так важливо. Але найбільшим другом її залишалася буква Д. Так вони й ходили, ці два нерозлучні слова: «так» і «ні».

І ти сам потім помітиш, що якщо менше говоритимеш ці слова: «ні», «не хочу», «не буду», «не можу», «не …», «не …», «не …», тим ти будеш веселішим, радіснішим і добрішим!

І скажеш:

- Я хочу!

- Я можу!

- Я буду!

І будеш! Так! Робиш те, що ти захочеш і зможеш. Тому що я вірю в тебе, мій маленький! І знаю, що скоро ти виростеш, стаєш великою і подружишся з усіма літерами. І з літерою Н також.

Адже з неї починається небо! Таке гарне: блакитне з хмарами, а вночі зі зірками… Вже настала ніч. Літера «Н» лягла спати і ти теж спиш уже!

Здрастуйте, мої дорогі читачі!

Пропоную вам розпочати заняття з дітьми знову з гри на увагу.

Правила гри все ті ж, ви читаєте дитині оповідання, після прочитання дитина називає слова зі звуком [Н], які зустрічаються в оповіданні Г Юдіна «Буратиний ніс»

БУРАТИНІЙ НІС

на Новий рікхлопці в дитячому садкумали в когось нарядитися. Микита вирішив зробити собі довгий нісі намазати щоки фарбою, ну начебто він - Буратіно.

Сів Микита на підлогу, нарізав ножицями папір, намазав його клеєм і звернув люлькою. Подивився, а це не ніс, а цілий носовищ вийшов.

- Набридло мені цей Буратинів ніс робити, - бурчить Микита, - краще прив'яжу його нитками до голови і буду носорогом.

Почав намотувати нитки. Намотував, намотував – нічого не виходить! Надувся Микита.

- Наклею його прямо на голову. Змастив голову клеєм і приклав ніс. Волосся склеїлося, а ніс набік впав.

- Набрид мені цей носоріг. Краще прийду після Нового року і скажу, що був одягнений невидимкою, бо вони мене й не бачили. Ну а тепер практичний матеріал: художнє слово, ігри, кросворди, ребуси, шаради на літеру Н.

Літера «Н»

Веселі вірші

* * *Ніс суєт свій Ігорьок То у варення, то у медок. Ой, боюся я, ніби ніс До банку з медом не приріс. Н- Натягнута сітка. Сітку стійки тримають міцно. На подвір'ї нам цілий день У бадмінтон грати не ліньки. Там я букву Нзнайду, Де гамак висить у саду. В. Степанов На літері Ня, як на драбинці, Сиджу та співаю пісеньки! Є. Тарлапан

* * *Н- Натягнута сітка, Сітку тримають дуже міцно. Приходьте до нас у двір – Пограємо у волейбол. Ніна шила мамі сукню, Не вставала цілу годину. Не годиться мамі плаття, Але… для ляльки якраз. Нижче планку ставлю я, Стригай, доню моя. Г. Вієру

Прислів'я та приказки

1. Не все те золото, що блищить.

2. Не за свою справу не берись, а за своєю справою не лінуйся.

3. На ловця і звір біжить.

4. Ні в казці сказати, ні пером описати.

5. Немає ніякого майна дорожче за друга.

Ігри

Гра "Назвіть антоніми".

Ліворуч – ( праворуч), високо - ( низько), під - ( над), верхній – ( нижній), висушити – ( намочити).

Гра «Підбери слово».

Надіти – ( плаття, панчохи, шубу, плащ, спідницю).

Намалювати – ( картину, малюнок, кораблик).

Гра «Чарівний ланцюжок».

1. Замініть одну літеру на літеру «н» у словах: лід – льон, склад – слон, сік – сон, сир – син, рама – рана, калюжа – місяць, салки – санки, село – сіно.

2. Як із ночізробити день?

Ніч – нуль – сіль – соло – село – сіно – покров – мережа – діти – день.

Гра «Доскажи слівце».

Гра «Складовий аукціон».

1. До складу «на» додайте інші склади так, щоб вийшли нові слова: на… (-сос, -рід, -вага).

2. До складу «але» додайте інші склади так, щоб вийшли нові слова: але ... (-чи, -жи, -ра).

Гра «Лігове лото».

Придумайте імена дітей, у яких склад «на» був би другим у слові.

Відповідь: Ніна, Олена, Ліна, Гена, Тіна, Ріна, Зіна, Діна.

Гра "Анаграми".

Насос ( сосна), накат ( канат), норма ( роман), носик ( шкарпетки), нічка ( качан), напруження ( канал), нікель ( ялинник), німота ( монета), норка ( крона).

Гра "Відгадай слова".

н – – н –

н – – – н – –

н – – – – н – –

н – – – – – н – – – –

н – – – – – – н – – – –

н – – – – – – – н – – – – – –

Відповідь: 1. Але, ніс, ноша, насос, ніготь, новини.

2. Дно, сніг, жнець, знання, індіанець, інститут

Гра «Малюшки-коротуна».

Відповідь: піднос, носоріг, носок, замет, виноска, перенесення, розносити, носилки, обносник та ін.

Кросворд

Прочитайте, що написано у таблиці

Відповідь: З новим роком!

Відповіді: наука, Наташа, знахідка, надія.

Перевертень

На домі валіза. Наган. На вилах їхав Іван.

Натиснув кабан на баклажан.

Шаради

Загадки

Якщо добре заточений, все легко він ріже дуже - Хліб, картоплю, рибу, м'ясо, Буряк, яблука та олія. (Ніж.) Наші брати шили сукню. Був царем один із братів Він корону одягав, Але у праці не відставав. (Наперсток.) ​​Г. Вієру	Ми на них стоїмо і танцюємо, Ну, а якщо їм накажемо, Нас вони бігом несуть. Підкажи, як їх звуть. (Ноги.) Він буває різним: Добрим, шкідливим, гордим, важливим, Довгим, маленьким, горбатим, Товстим, тонким, конопатим. (Ніс.)
Цю товсту іграшку Не покладеш на подушку. Знати, приклад взяла з коня: Стоячи спати, а не в ліжечку! (Неваляшка.) Є завжди він у людей, Є завжди у кораблів. (Ніс.) У кого вдень одне око, А вночі багато? (Небо.) Г. Вієру П'ять сходів – драбинка. На сходах – пісенька. (Ноти.) Т. Білозеров	Є дуже багато рогачів У зоопарку та в лісі. У всіх роги на голові, У одного лише на носі. (Носоріг.) Два кільця, два кінці, Посередині гвоздик. (Ножиці.) Блакитне простирадло Весь світ покриває. (Небо)